Трудові гарантії для мобілізованих працівників та членів ТрО

Трудові гарантії для мобілізованих працівників та членів добровольчих формувань територіальних громад

Указом Президента України від 24 лютого 2022 р. № 69/2022 «Про загальну мобілізацію», у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, на всій території нашої держави оголошено проведення загальної мобілізації.

Мобілізація — це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту — на організацію та штати воєнного часу.

Загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій. Отже, і закладів охорони здоров’я незалежно від форми власності та відомчої належності.

На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов’язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації.

Загалом, згідно з частиною п’ятою статті 22 Закону України від 21 жовтня 1993 р. № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», призов громадян на військову службу (крім тих, що проходять службу у військовому резерві) під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють місцеві органи виконавчої влади через військові комісаріати (військовозобов'язаних Служби безпеки України — Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту — відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту). Резервістів на військову службу під час оголошення мобілізації призивають командири військових частин, в яких вони проходять службу у військовому резерві.

Норми частини другої статті 39 Закону України від 25 березня 1992 р. № 2232-XII «Про військовий обов’язок і військову службу» встановлюють за громадянами України, які призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, трудові гарантії, що передбачені частиною третьою статті 119 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП України).

Зокрема, до таких гарантій належать: збереження місця роботи, посади і середнього заробітку на підприємстві, в установі, організації незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб – підприємців, у яких вони працювали на час призову. 

Тобто, за працівниками, призваними на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються  місце  роботи, посада і середній заробіток у закладі охорони здоров’я незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб – підприємців.

Вказані норми передбачають, що між працівником, призваним на військову службу, та роботодавцем зберігаються трудові відносини, і працівник лише звільняється від виконання посадових обов’язків із збереженням середнього заробітку. Не проводити виплати середнього заробітку роботодавець не має права.

Також працівники, які добровільно укладають контракти на проходження військової служби або в разі закінчення одного та укладанні другого контракту, користуються гарантіями, передбаченими цією ж статтею та не підлягають звільненню, а роботодавець також продовжує зберігати за працівником місце роботи, посаду і виплачувати середній заробіток.

Необхідно зазначити, що згідно з частиною четвертою ст. 119 КЗпП України, встановлені гарантії зберігаються за працівниками, які під час проходження військової служби отримали поранення (інші ушкодження здоров’я) та перебувають на лікуванні у медичних закладах, а також потрапили у полон або визнані безвісно відсутніми, на строк до дня, наступного за днем їх взяття на військовий облік у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України після їх звільнення з військової служби у разі закінчення ними лікування в медичних закладах незалежно від строку лікування, повернення з полону, появи їх після визнання безвісно відсутніми або до дня оголошення судом їх померлими.

У зв'язку з наданням гарантій працівникам, призваним на військову службу під час мобілізації, виникає запитання: «Які документи повинен подати мобілізований працівник?»

Пунктом 4 частини першої статті 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, що для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період, і на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, початком військової служби є день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України.

Дата призову фіксується в документах, які мобілізований працівник має пред'явити роботодавцю:

  • повістку чи мобілізаційне розпорядження;
  • військовий квиток;
  • довідку з військової частини.

Після прибуття зі збірних пунктів районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки офіцерів, осіб рядового, сержантського й старшинського складу призначають (переміщають) наказом по стройовій частині командирами цих частин відповідно до мобілізаційного призначення за мобілізаційним планом, згідно з пунктом 1.3 розділу III Інструкції з організації обліку особового складу Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 26 травня 2014 р. № 333, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12 червня 2014 р. за № 611/25388). Ці накази є підставою для визначення посадового становища офіцерів, осіб рядового, сержантського й старшинського складу, запису відомостей про них до облікових документів, виписки та видачі їм документів, що посвідчують особу.

Отже, після видання цих наказів військові частини, до яких мобілізовані військовозобов'язані особи також можуть підтверджувати факт початку проходження військової служби, надавши таким особам копії відповідних наказів або ж довідки.

Для резервістів та громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, початком проходження військової служби під час мобілізації згідно з пунктом 2 частини першої статті 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» є день зарахування їх до списків особового складу військової частини.

Дата зарахування резервістів до особового складу фіксується в таких документах:

  • довідка з територіального центру комплектування та соціальної підтримки або військової частини;
  • копія наказу про зарахування резервіста до списків особового складу військової частини;
  • військовий квиток.

Що ж стосується учасників територіальної оборони та членів добровольчих формувань територіальних громад, то Законом України від 16 липня 2021 р. № 1702-IX «Про основи національного спротиву» визначено територіальну оборону однією із складових національного спротиву поряд з рухом опору та підготовкою громадян України до національного спротиву.

При цьому, територіальна оборона включає в себе декілька складових:

  • військову — органи військового управління, військові частини Сил територіальної оборони Збройних Сил України, інші сили і засоби сил безпеки та сил оборони, які залучаються до виконання завдань територіальної оборони;
  • цивільну — державні органи, органи місцевого самоврядування, які залучаються до територіальної оборони;
  • військово-цивільну — штаби зон (районів) територіальної оборони та добровольчі формування територіальних громад, які залучаються до територіальної оборони.

Відповідно до законодавства добровольче формування територіальної громади — це воєнізований підрозділ, сформований на добровільній основі з громадян України, які проживають у межах території відповідної територіальної громади, який призначений для участі у підготовці та виконанні завдань територіальної оборони в межах території відповідної територіальної громади.

Однією з особливостей добровольчого формування територіальної громади є можливість членства в ньому цивільних осіб.

Загалом норми статті 119 КЗпП України прямо не встановлюють, що на добровольців територіальної оборони поширюються гарантії щодо збереження за ними місця роботи, посади та середнього заробітку.

Однак нормами частини другої статті 24 Закону України «Про основи національного спротиву» встановлено, що на членів добровольчих формувань територіальних громад під час їх участі у заходах підготовки добровольчих формувань територіальних громад, а також виконання ними завдань територіальної оборони поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені Законом України від 20 грудня 1991 р. № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» , в т.ч. щодо забезпечення гарантій на час виконання державних або громадських обов'язків, визначених нормами статті 119 КЗпП України.

При цьому, відповідно до пункту 16 Положення про добровольчі формування територіальних громад, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2021 р. № 1449 (далі — Положення), членом добровольчого формування може бути громадянин України віком від 18 років, який проживає на території громади, де діє добровольче формування, пройшов медичний, професійний та психологічний відбір (перевірку) і уклав контракт добровольця територіальної оборони.

Згідно з нормами пункту 21 Положення, контракт добровольця територіальної оборони укладається між командиром добровольчого формування та особою, яка подала заяву щодо членства в добровольчому формуванні. Такі особи укладають контракт добровольця територіальної оборони строком на три роки. Форма контракту добровольця територіальної оборони затверджена наказом Міністерства оборони України від 7 березня 2022 р. № 84, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 7 березня 2022 р. за № 307/37643.

Зважаючи на зазначене, підставою для забезпечення трудових гарантій зі збереження місця роботи, посади і середнього заробітку на підприємстві, в установі, організації чи у фізичних осіб – підприємців, для працівників, які є членами добровольчих формувань територіальних громад, є контракт добровольця територіальної оборони або інший офіційний документ за підписом командира добровольчого формування, який міститиме інформацію про реквізити та дату укладення контракту добровольця територіальної оборони з конкретним громадянином.

 

Сергій Кубанський,

голова Ради Київської міської профспілки

працівників охорони здоров’я, адвокат