Гостра бюджетна недостатність

Гостра бюджетна недостатність

 

Проект бюджету на 2013 рік стартував хоча й раптово, але на першому етапі, взагалі-то, успішно. Його мало хто читав, крім вузького кола втаємничених, тому нам залишається вірити уряду на слово, буцім країна отримала бюджет «стабільності і розвитку», підготовлений професіоналами.

На відміну від чиновників, експерти вважають, що країна отримала кота в мішку, від якого можна чекати яких завгодно сюрпризів. І особливо в тій частині, котра стосується системи охорони здоров’я. Причин для цього вдосталь.

Спеціалісти, яким зі службового обов’язку довелося збирати інформацію з регіонів, зводити й неодноразово коригувати цифри для головного кошторису країни, стверджують: наступного року ми неодноразово пошкодуємо, що не цінували «покращення життя вже сьогодні», — завтра такої можливості не буде. У 2013 році, на їхню думку, стабільно зможе розвиватися тільки один напрям — похоронний бізнес. Хоч би як цинічно це звучало. Схоже, не тільки в Одесі до пацієнтів раніше або замість швидкої допомоги приїжджатимуть із похоронного бюро, аби запропонувати свої послуги. А на що можна розраховувати, коли в проекті держбюджету, затвердженого Кабінетом міністрів України, на медицину закладено лише 19% від фактичної загальної потреби?! 

Після численних перерахунків, уточнень та узгоджень Міністерство охорони здоров’я нарахувало 35044 млн. гривень, які необхідні для утримання галузі на плаву. Навряд чи хтось сподівався отримати таку суму з бюджету-2013. Але вже точно не очікували, що її уріжуть до 6620 млн. гривень, що становить, нагадаємо, 19% від потрібної суми. 

Вітчизняній медицині не звикати до напівголодного існування, але такого відвертого ігнорування життєво важливої сфери, як сьогодні, «папєредніки» собі не дозволяли.

Особливу тривогу спільноти — як медиків, так і пацієнтських організацій — викликають бюджетні статті, котрі стосуються фінансування цільових держпрограм.

Як відомо, кошти на утримання лікувально-профілактичних установ, комунальні платежі, заробітну плату тощо йдуть за так званими захищеними статтями. І якщо бюджет галузі обмежили 19%, неважко здогадатися, чиї інтереси потрапили під ніж.

Останніми роками в нас скорочували не тільки фінансування, а й кількість держпрограм, — це відчули майже всі категорії хворих. Що на них чекає наступного року? З олівцем у руках експерти пройшлися по таблицях, які стосуються витрат держбюджету на виконання державних програм та комплексних заходів, у тому числі й розпіареної програми «Здоров’я-2020: український вимір». За найбільш скромними підрахунками, фактична потреба становить 25071 млн. гривень. А скільки хворі отримають для порятунку свого здоров’я та життя? Навіть не намагайтеся вгадати. Трьох спроб тут буде явно замало. Втім, спробуйте.

За даними Мінздоров’я, навіть на імунопрофілактику, яку завжди активно лобіюють на всіх рівнях, виділено всього 303 млн. грн. проти потрібних 476 млн. грн. (У зв’язку з цим постає закономірне запитання — хто ж насправді запускає т.зв. антивакцинальну кампанію?!) 

Держпрограму «Онкологія» буде профінансовано на 48%. 

«Забезпечення окремих централізованих заходів із лікування цукрового діабету» буде підтримане фінансово всього на третину. 

Багато хто, мабуть, пам’ятає, які проблеми з лікуванням довелося пережити хворим на гемофілію торік. Виступи ЗМІ, акції пацієнтів та їхніх родичів, здавалося, нагорі почули, — держчиновники пообіцяли, що надалі хворі отримуватимуть необхідні медпрепарати в повному обсязі. Бюджет-2013, у кращому разі, забезпечить потребу в ліках на 35%. 

Як багато розмов і обіцянок стосувалося Національного плану дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини! І як мало виділили на це коштів зі скарбниці — всього 134 млн. грн. замість заявлених 413 млн.грн. Незрозуміло, чим керувалися у Мінфіні, коли скорочували статті витрат, але картина вийшла строката — одні категорії хворих забезпечуватимуться лікуванням хоча б на 60—70%, а інші можуть розраховувати тільки на бюджети своїх сімей. Жодної копійки не виділено на лікування дітей, хворих на ревматоїдний артрит, мукополісахаридоз, а також на створення центрів для діагностики та лікування ретинопатії в недоношених дітей і ранньої діагностики порушень слуху, на обладнання для дітей-інвалідів з ураженням нервової системи та для медико-генетичних центрів. 

Заощадить держава й на ліках для пацієнтів із дитячим церебральним паралічем — для них знайшлося вп’ятеро менше грошей, ніж потрібно.

Тільки на папері залишають слід благі наміри, що стосуються профілактики та лікування інфекційних захворювань. За даними спеціалістів, лише 4,5% інфекційних відділень у змозі надавати невідкладну допомогу дітям на належному рівні. Україна — мабуть, єдина країна в Європі, де так і не спромоглися побудувати й оснастити бодай одну сучасну дитячу інфекційну лікарню третього рівня. Мінздоров’я внесло заявку на 15 млн. гривень, необхідних на підготовку проекту Республіканського центру на 200 ліжок, але фінансисти вважають такі витрати зайвими. 

Наступного року, на превеликий жаль, не покращає становище онкохворих дітей, — на ліки для них виділено всього  90 млн. грн. замість заявлених 216 млн. грн. 

Як там пишуть у біло-синіх партійних буклетах і на барвистих білбордах: «Турбота про дітей — інвестиції в майбутнє»? Можна детальніше розтлумачити всій країні, на чиїх дітей конкретно орієнтований проект держбюджету? І в чиє райдужне майбутнє інвестує гроші платників податків наш уряд? 

Не секрет, що бюджетні заявки формують, орієнтуючись на мінімальні потреби. Але й ці економ-варіанти бюджетних статей безжально перекреслюють, відбираючи у хворих останню надію. 

«Це насамперед торкнулося хворих на гепатит, — розповідає президент Всеукраїнської ради захисту прав та безпеки пацієнтів Віктор Сердюк. — Хворих на гепатит у світі майже в 15 разів більше, ніж ВІЛ-інфікованих. В Україні, за офіційними даними, інфіковано близько 3% громадян, що становить приблизно 1,2 млн. людей. Однак, за підрахунками вчених, фактичний рівень захворюваності уп’ятеро-вшестеро перевищує дані офіційної статистики. Торік під тиском спільноти Кабмін ухвалив рішення розробити концепцію державної цільової програми профілактики, діагностики та лікування вірусних гепатитів на 2012—2016 рр. Концепцію затвердили, але реальних дій не було — на лікування хворих у бюджеті-2012 коштів не передбачено. 

Громадські організації знову звернулися до Мінздоров’я, у Кабінет міністрів, вимагаючи виконання держпрограми. Нарешті прем’єр-міністр їх почув — дав доручення Мінфіну та Мінздоров’я внести відповідні пропозиції у проект Держбюджету на 2013 рік. 

У Міністерстві охорони здоров’я, наскільки нам відомо, бюджетний запит готували з урахуванням даних епідеміологічного нагляду за 2011 рік. Факти шокуючі — у деяких дитячих будинках та інтернатах більш як половина дітей інфіковані вірусними гепатитами В і С. У колективах медпрацівників максимальний показник становив 22% (при середньому по країні 3,4%). Виходячи зі статистичних даних, спеціалісти визначили, що станом на липень нинішнього року кількість хворих на хронічний вірусний гепатит В і С, яким потрібне термінове лікування, становить 22667 осіб. Бюджетний запит на 2013 рік — 2605 млн. грн.

Зазначу, це вперше було визначено кількість хворих, котрі потребують негайного лікування. Ці люди балансують між життям та смертю. Будь-яке зволікання може призвести до розвитку цирозу або раку печінки. Знаєте, який вік таких пацієнтів? Найчастіше це молоді люди 30—45 років. Лікування вірусних гепатитів дороге, не всім по кишені, але в бюджетну заявку внесли всього 10% від необхідної суми.

— Чому? Щоб не налякати реальними цифрами вразливих чиновників?

 — Це бюджетна історія замовчує. Хоча, формуючи заявки, та ж таки Верховна Рада і багато інших відомств не соромляться, не просять 10%, а вимагають усю суму до копієчки. І, що характерно, отримують.

Але з пацієнтами ситуація інша. Всупереч усім дорученням, узгодженням та розрахункам, на лікування хворих на вірусний гепатит у скарбниці грошей не знайшлося. Жодної ко-пій-ки!

Рівень життя наших співвітчизників не дозволяє їм щомісяця витрачати на лікування понад десять тисяч гривень. Але це вартість стандартного курсу лікування, а коли хвороба переходить в останню стадію — витрати зростають у 13—28 разів. 

За великим рахунком, Кабмін прирікає на смерть кожного з 22667 людей, які потребують негайного лікування. Таке фінансування системи охорони здоров’я не що інше, як знущання над хворими людьми, чиї інтереси ми намагаємося захищати». 

Схоже, високопоставлені держчиновники сприймають тяжкі захворювання, у тому числі й гепатити, як обридлі мішки під очима, котрі бажано прибрати нинішнього року, але якщо не вийде — зробимо наступного, заодно — й кругову підтяжку та ліпосакцію.

Система протитуберкульозних установ стільки разів переживала ліпосакцію, що відкачувати з її мізерного бюджету вже нічого. Далі — тільки замок на двері та бульдозер на земельну ділянку. За словами одного з керівників головного управління охорони здоров’я Києва, за останні два роки довірені йому тублікарні не отримали ні копійки на ремонти, переобладнання, апаратуру, інструментарій. Які претензії до міських чиновників, якщо кошти виділяються тільки на папері?!

Спочатку ці слова сприймалися як банальне «переведення стрілок» на міністерство. Але проект бюджету свідчить: уряд не сумнівається в тому, що йому вдалося подолати туберкульоз у нашій країні. Ну майже. То навіщо витрачатися?! На реалізацію Державної цільової програми боротьби із захворюваністю на туберкульоз (на 2012—2016 рр.) із бюджету-2013 буде спрямовано менше 40% від необхідного. Бюджетна заявка — 456 млн. гривень. Обіцяють виділити 176 млн. гривень. При цьому в колонці «обладнання» замість необхідних 272 млн. гривень — пусто, навіть нуль не поставили. 

Спокійно почуватиметься й супутник туберкульозу — СНІД. Держпрограма забезпечення профілактики, лікування, догляду та підтримки ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД фінансуватиметься на 45%. 

У кулуарах Мінздоров’я шепочуться, що повного розвалу протитуберкульозної галузі довго чекати не доведеться. Все тримається на допомозі благодійних фондів, спонсорів та на ентузіазмі старої гвардії, яка не поспішає залишати тонучий корабель.

Офіційну ж позицію відомства можна знайти на гламурному сайті Мінздоров’я. 

«Питання боротьби з туберкульозом залишається одним із пріоритетів державної політики у сфері охорони здоров’я і соціального розвитку. Президент України визначив зниження смертності від туберкульозу на 30% як основний показник успіху програми економічних реформ на 2010—2014 роки, — зазначила Раїса Богатирьова. 

 —…Ми маємо багато досягнень в цій сфері і можемо казати, що здатні забезпечити лікуванням усіх хворих на ВІЛ-інфекцію/СНІД, які, за даними регіональних центрів СНІДу, цього потребують».

Цю заяву було зроблено в Женеві на 27-му засіданні правління Глобального фонду по боротьбі з ВІЛ/СНІД, туберкульозом та малярією. Виступ міністра охорони здоров’я, за даними прес-служби МОЗ, був настільки переконливим, що виконавчий директор Програми ООН із питань ВІЛ/СНІД зробив висновок: «Україна може стати першою країною в Європейському регіоні, яка зупинить епідемію ВІЛ/СНІД». 

Залишається тільки уточнити: дискусії в Женеві відбулися через день після того, як уряд проголосував за проект бюджету-2013. 

Продовжимо мандрівку бюджетними таблицями? Чи краще відразу зізнатися, що зі скарбниці буде виділено всього 7% коштів, необхідних на реалізацію державних цільових програм?! 

За словами експертів, фактична потреба становить щонайменше 25071 млн. гривень, із яких невикресленими залишилися всього 1858 млн. гривень. Принаймні саме ці цифри вказані у проекті бюджету-2013. 

Усі розуміють, що головний фінансовий документ країни ще перекроюватимуть, доповнюватимуть і зменшуватимуть, але тенденції, котрі стосуються фінансування соціальної сфери, і, зокрема, охорони здоров’я, нікуди не подінуться. Хоч скільки латай охрімову свиту, френча від Версаче не вийде. І річ не тільки в тому, що скарбниця порожня. Важливі пріоритети — на що виділяються мільярди з держбюджету? Яка бюджетна підтримка йде на різноманітні ініціативи та проекти після закінчення піар-акцій з участю держчиновників?!

За словами експертів, у бюджеті-2013 немає жодної копійки на реалізацію програми зі зниження витрат на лікування гіпертонії. Там про неї взагалі немає ані слова. Якою міркою вимірювати «Здоров’я-2020: український вимір», коли фінансування одного з найважливіших розділів програми, за словами фахівців, «узагалі не враховано в граничних видатках»? Яку категорію хворих не візьми — в таблиці напроти самі нулі. Список довгий — хворі з психічними розладами та вірусними гепатитами, з ревматоїдними патологіями та проблемами зору, із псоріазом і цукровим діабетом тощо. За даними міністерства, на лікування зазначених категорій хворих необхідно виділити 18502 млн. гривень. Але поки що в проекті бюджету не знайшли для цього навіть гривні.

Другий рік реформатори медицини обіцяють лікарям первинного рівня зарплату від п’яти до шести тисяч гривень. А що думає з цього приводу Мінфін? За розрахунками спеціалістів Мінздоров’я, галузі необхідно виділити додатково 407 млн. гривень, які підуть на виплату надбавок, доплат за інтенсивність праці, матеріальну допомогу тощо. Згідно зі статистикою, середня заробітна плата в медицині майже на 40% нижча від того, що отримують у промисловості: 2050 проти 3354 гривень. 

Пацієнтів у лікарнях не тільки нічим лікувати, а й годувати. Для хворих на туберкульоз повноцінна їжа — обов’язкова складова процесу лікування. Проте навіть у протитуберкульозних санаторіях замість запланованих 52 гривень, у кращому разі, нашкребуть 30 гривень на день. Бюджетна заявка на збільшення фінансування, що стосується харчування хворих, була більш ніж скромною — всього 115 млн. гривень. Однак і її відхилили. Мають право — адже це не спецхарчування держчиновників під час польотів, на яке в скарбниці завжди знаходиться кілька мільйонів гривень. Без будь-якої бюджетної заявки з розрахунками та обґрунтуваннями. Та й у Феофанії ніхто не скаржиться на недоїдання. На відміну від платників податків і їхніх пристарілих родичів, які лікуються у звичайних лікарнях. Дійшло до того, що в одному із сіл Київської області в людних місцях на парканах і стовпах з’явилися оголошення — лікарі райлікарні просять жителів поділитися продуктами, обіцяють організувати транспорт, аби вивезти дари городів та льохів. Старенька бабуся, котра вручила нам цю листівку, згадувала, як після окупації її земляки допомагали госпіталю. Війна покотилася на захід, залишивши після себе злидні й розруху, треба було рятувати поранених солдатів. Люди не скупилися, несли що могли, ділилися останнім.

Мабуть, і цього разу селяни поділяться — не залишати ж земляків голодними в лікарні. А на виїзді із села на трасу величезний білборд стверджує, що «руїну подолано, стабільність досягнуто». Жаль, конкретики малувато — де й коли це сталося.

P.S. На оголошенні спеціально прибрали назву району, щоб не підвести медиків. Чого доброго ще звільнять головлікаря. За те, що, захопившись порятунком лікарні від злиднів та голоду, не помітив раптового настання стабільності.

zn.ua

(за інформацією- http://dt.ua/HEALTH/gostra_byudzhetna_nedostatnist-109108.html)