Пам'яті медиків- ліквідаторів аварії на Чорнобильській АЕС

    Пам'яті медиків- ліквідаторів аварії на Чорнобильській АЕС

    Чорнобильська катастрофа вважається найбільшою за всю історію ядерної енергетики, як за кількістю загиблих і потерпілих від її наслідків людей, так і за економічним збитком. Радіоактивна хмара від аварії пройшла над європейською частиною СРСР, більшою частиною Європи, східною частиною США. Приблизно 60% радіоактивних речовин осіло на території Білорусі. Близько 200 тис. чоловік було евакуйовано із зон забруднення.
      У перші години після аварії багато хто, мабуть, не усвідомлював, наскільки сильно зруйнований реактор, тому було прийнято помилкове рішення забезпечити подачу води в активну зону реактора для її охолоджування. Ці зусилля Були даремними, оскільки і трубопроводи і сама активна зона були зруйновані, роботи в зонах з високою радіацією персонал виконував без захисного одягу. Інші дії персоналу станції, такі як гасіння локальних пожеж у приміщеннях станції, заходи, направлені на запобігання можливого вибуху водню, та інше, навпаки, були необхідними. Це, можливо, запобігло ще більш серйозним наслідкам.
     Майже одразу до місця аварії прибули пожежники. Першими до ЧАЕС приїхала бригада під командуванням підполковника Володимира Правіка, який помер 9 травня від гострої променевої хвороби. Їх не попередили про небезпеку радіоактивного диму і уламків, вони не знали, що ця аварія була чимось більшим, ніж звичайна пожежа. «Ми не знали, що це реактор. Ніхто не сказав нам».
      Разом з пожежниками та військовими працювали медичні працівники, які здійснювали дозиметричний контроль, подвірні обходи мешканців зони відчуження, ме- дичний догляд постраждалих і евакуйованих. Тільки до Жовтневої лікарні (нині Олександрівської клінічної лікарні м. Києва) надійшло 12,5 тис.ліквідаторів.
Ні 26, ні 27 квітня населення не попередили про небезпеку і не надали жодних рекомендацій про те, як слід поводитися, щоб зменшити вплив радіоактивного випромінювання. Перше офіційне повідомлення було зроблене на телебаченні лише 28 квітня під тиском обставин та міжнародної спільноти (в зв'язку з повідомленнями зі Швеції), але і воно містило дуже мало інформації про те, що сталося, і створювалося враження, що будь-яка загроза локалізована, хоча це було не так.
      У доповідній записці заступника міністра охорони здоров'я А. Касьяненка від 30 квітня вказувалося, що радіаційний фон у Києві підвищився до 3000 мкР/год, при середньому фоновому значенні в місті - 15 мкР/год, та було прохання про повідомлення населенню. Але ця доповідна залишилася без відповіді.
В той час, коли всі іноземні засоби масової інформації говорили про загрозу для життя людей, а на екранах телевізорів демонструвалася карта повітряних потоків у Центральній і Східній Європі, в Києві та інших містах України й Білорусі проводилися демонстрації і гуляння, присвячені Дню міжнародної солідарності трудящих Головний санітарний лікар Чорнобильської зони Володимир Іванович Чаплигін бачив і розумів, що система не готова адекватно і цивілізовано реагувати на ту страшну біду. Але дійсно вражає інше - непоказний героїзм людей, не одного-двох, а тисяч і тисяч. Зовсім юні обличчя у більшості, а на них весь світ тримався!
Рядові ліквідатори часто проявляли зразки самовідданості, вони ретельно виконували все, що їм доручали, не маючи інформації, але й не шкодуючи свого здоров'я (смертність серед ліквідаторів нині у десять разів вища, ніж серед іншого населення), вони керувалися одним - якомога швидше й ефективніше подолати біду, і робили все, що від них залежало. Горе об'єднувало.
      У штаб зони надходили сотні і тисячі листів з пропозиціями, з науковими і псевдонауковими викладками, як подолати лихо. Люди пропонували свої знання, свою працю і навіть своє життя. Молодь, якій ще вирощувати наступні покоління, взагалі не варто було залучати до ліквідації аварії.
Як і все населення України, медичні працівники столиці включилися в процес ліквідації наслідків аварії. Багато стали ліквідаторами, працювали в зоні відчуження, інші надавали допомогу в медичних установах Києва.
     Для надання медичної допомоги в зоні відчуження було залучено близько 40 студентів Київського медичного училища № 2 (нині Київський міський медичний коледж ім. П. І. Гаврося) та четверо співробітників - завідувачів відділень, викладачів, - Бобико А. В., Цехмейструк Г. А., Голдес О. П., Дзюбан В. І., вони проявили великий професіоналізм та людяність, проводили роз'яснювальну роботу серед населення, допомагали в евакуації населення.
У перші ж дні після аварії в Київській міській бальнеологічній лікарні було організовано комплексну реабілітацію вахтових робітників Чорнобильської атомної станції.
      Профспілки України з перших днів також активно включилися в роботу з ліквідації наслідків чорнобильської аварії, було створено надзвичайні комісії. На місце аварії виїхала бригада профспілкових працівників для координації дій щодо організації медичного, побутового обслуговування, захисту інтересів працівників та членів їх сімей. Профспілкові оздоровниці були надані з перших днів для евакуйованого населення, тільки за перший день було розміщено 9 тис. матерів з дітьми, таким чином було розміщено 55 тис. людей, які залишалися в санаторіях до завершення дляних будівництва житлових будинків та квартир. Також проф- спілками було вирішено питання збереження трудового стажу та середньомісячної зарплати за весь період до отримання роботи. В перші 2 тижні достроково були підготовлені піонерські табори до прийому школярів (110 тис. школярів на все літо).
      Всім постраждалим профспілки надали матеріальну допомогу. Після аварії було підготовлено оздоровниці в Україні, Молдові, Росії, Грузії, в яких оздоровлено 529,5 тис. дітей (перевезення, відпочинок та лікування - за рахунок профспілок).

Зав. відділу організаційної та інформаційної роботи
Ірина Дегрик