Про умови оплати праці медичних працівників у 2023 році

16 січня 2023 р. №16/2

Про умови оплати праці медичних працівників у 2023 році

Головам територіальних та первинних

профспілкових організацій

 

Шановні колеги!

Київська міська профспілка працівників охорони здоров’я (далі – Профспілка) засвідчує Вам щиру повагу.

На виконання норм частини четвертої статті 8 Закону України «Про оплату праці», Кабінет Міністрів України постановою від 13.01.2023 р. №28 «Деякі питання оплати праці медичних, фармацевтичних працівників та фахівців з реабілітації державних та комунальних закладів охорони здоров’я» (далі – Постанова №28) визначив, що мінімальний розмір оплати праці медичних, фармацевтичних працівників та фахівців з реабілітації за виконану у повному обсязі місячну (годинну) норму праці у 2023 році установлюється в межах фонду оплати праці на рівні не менше:

- на рівні не менше 20 000 гривень для осіб, які займають лікарські посади (крім лікарів-інтернів), посади фармацевтів (крім фармацевтів-інтернів), посади професіоналів у галузі охорони здоров’я у закладах охорони здоров’я та посади професіоналів з вищою немедичною освітою у сфері охорони здоров’я;

- на рівні не менше 13 500 гривень для осіб, які займають посади у закладах охорони здоров’я, віднесені єдиними кваліфікаційними вимогами до посад фахівців (крім лікарів-інтернів та фармацевтів-інтернів).

Нагадаємо, що перелік посад професіоналів у галузі охорони здоров’я у закладах охорони здоров’я, професіоналів з вищою немедичною освітою у сфері охорони здоров’я та фахівців вміщено у нормах Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників Випуск 78 «Охорона здоров'я», затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 29 березня 2002 р. №117.

Таким чином, Постановою №28 медичним працівникам гарантується мінімальний розмір нарахованої заробітної плати. При цьому, виникають  питання про те, на які заклади охорони здоров’я поширюється дія Постанови №28, та які складові зарплати входять до мінімуму визначеного нею.

Наразі, державні та комунальні заклади охорони здоров’я в Україні функціонують переважно у двох різних організаційно-правових формах, зокрема, - це державна (комунальна) установа та комунальне некомерційне підприємство. Загалом в бюджетних установах діє державне регулювання оплати праці, а у підприємствах – договірна оплата праці. В залежності від чого і правове регулювання оплати праці у закладах охорони здоров’я різних форм  буде різнитись в т.ч. і в питанні прямого застосування норм Постанови №28.

Зокрема, стаття 98 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України) визначає, що оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законів та інших нормативно-правових актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів. Такою підставою, зокрема, і є норми частини другої статті 8 Закону України «Про оплату праці», які передбачають, що умови розміру оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України. Тобто, для закладів, що функціонують у організаційній формі державної (комунальної) установи прямо діють норми постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2002 р. №1298 «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери», з урахуванням мінімального розміру визначеного Постановою №28.

Що стосується закладів охорони здоров’я, які функціонують у формі комунальних некомерційних підприємств, оплата праці в них здійснюється на підставі статті 97 КЗпП України та  статті 15 Закону України «Про оплату праці», а саме шляхом договірного її визначення виключно у колективному договорі. Коли сторони соціального діалогу самостійно визначають у колективному договорі форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат із дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною, галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами.

Аналогічно і норми частини 7 статті 65 Господарського кодексу України, на підставі якого діють підприємства, чітко визначають, що на всіх підприємствах, які використовують найману працю, між власником або уповноваженим ним органом і трудовим колективом або уповноваженим ним органом повинен укладатися колективний договір, яким регулюються виробничі, трудові та соціальні відносини трудового колективу з адміністрацією підприємства. Вимоги до змісту і порядок укладення колективних договорів визначаються законодавством про колективні договори.

Основні правові засади розробки, укладення і виконання колективного договору визначаються Законом України «Про колективні договори і угоди». Відповідно до статті 1 цього закону, колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов’язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів. Зміст колективного договору визначається сторонами в межах їх компетенції, зокрема щодо нормування і оплати праці, встановлення форми, системи, розмірів заробітної плати (окладів, тарифних ставок) та інших видів трудових виплат – доплат, надбавок, премій тощо.

Тобто, форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат працівників підприємств визначаються підприємствами самостійно в колективному договорі із дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством та угодами. Від так і реалізація Постанови №28 у закладів охорони здоров’я КНП потребує закріплення у нормах колективного договору, що може бути здійснено шляхом внесення змін та доповнень.

Щодо виплат, які включаються до гарантованого мінімуму, то Постановою №28 визначено, що під час обчислення розміру заробітної плати працівника для забезпечення її мінімального розміру враховуються основна, додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати.

Деталізація наведеної структури зарплати визначена статтею 2 Закону України «Про оплату праці».

При цьому, основна заробітна плата – це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата. Це – винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Отже, в суму нарахованої заробітної плати включаються всі структурні складові заробітної плати, установлені працівникові згідно з діючими умовами оплати праці, а саме: основна заробітна плата (встановлюється у вигляді тарифних ставок (посадових, місячних окладів); додаткова заробітна плата (включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, зокрема, додаткова доплата у розмірі до 300 відсотків заробітної плати (посадового окладу /з підвищеннями/ з урахуванням передбачених законодавством обов’язкових доплат та надбавок відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.03.2020 №246 «Деякі питання оплати праці медичних та інших працівників, які безпосередньо зайняті на роботах з ліквідації гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2»; премії, пов’язані з виконанням виробничих завдань і функцій); інші заохочувальні та компенсаційні виплати (виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями).

При цьому, норми абзацу 8 пункту 1 Постанови №28 встановлюють, що диференціація заробітної плати медичним, фармацевтичним працівникам та фахівцям з реабілітації державних та комунальних закладів охорони здоров’я здійснюється у межах фонду оплати праці шляхом встановлення доплат та надбавок з урахуванням складності, відповідальності та умов виконуваної роботи, кваліфікації працівника, результатів його роботи.

Механізмом забезпечення проведення такої диференціації для закладу, що функціонує  у формі державної (комунальної) установи, може бути визначення різного розміру надбавок, передбачених у підпунктом «а» підпункту 2 пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2002 р. №1298 «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери», граничне обмеження яких скасовано нормами Постанови №28. Однак, для закладів з числа КНП така диференціація повинна бути чітко визначена саме у положеннях колективного договору.

Необхідно звернути увагу і на те, що норми Постанови №28, в частині визначення мінімального розміру оплати праці медичних, фармацевтичних працівників та фахівців з реабілітації, не поширюються на:

- державні та комунальні заклади охорони здоров’я, які мають укладені з Національною службою здоров’я України договори про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, якщо витрати на оплату праці з нарахуваннями такого закладу в кожному поточному місяці, перевищують 85 відсотків отриманих у такому поточному місяці грошових коштів, з урахуванням накопичених залишків;

- медичних працівників, які залучені виключно до надання первинної медичної допомоги (лікарів або інших медичних працівників, які працюють під керівництвом таких лікарів), у разі, коли лікар має декларацій менше ніж 70 відсотків пацієнтів від оптимального обсягу практики первинної медичної допомоги, визначеного Порядком надання первинної медичної допомоги, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України 19 березня 2018  №504 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21 березня 2018  за №348/31800).

В наведеному випадку мінімальний розмір оплати праці медичних, фармацевтичних працівників та фахівців з реабілітації державних та комунальних закладів охорони здоров’я установлюється в межах наявного фонду оплати праці, але у розмірі не менше ніж мінімальна заробітна плата, яка передбачена законом про Державний бюджет України на 2023 рік – 6700 грн.

                        З повагою та вірою в Перемогу України                   

                        Голова Ради                                                                                                                 Сергій КУБАНСЬКИЙ