Водникова

СТОЛІТНІЙ ДОСВІД РОБОТИ ДЕРЖАВНОГО ЗАКЛАДУ «РЕСПУБЛІКАНСЬКА КЛІНІЧНА ЛІКАРНЯ МОЗ УКРАЇНИ»

В 2014 році виповнюється столітній ювілей діяльності на ниві охорони здоров'я та медичної освіти одного з найпопулярніших лікувально-профілактичних закладів м. Києва, науково-освітньо-лікувального центру - ДЗ «Республіканська клінічна лікарня МОЗ України». Славний історичний шлях, який пройдений лікарнею, її колективом і пацієнтами, свідчить про успішність її функціонування на сам перед як науково-освітньо-лікувального комплексу.

ДЗ «Республіканська клінічна лікарня МОЗ України» є також одним із найстаріших лікувальних закладів м. Києва і ось вже 80 років є однією із основних клінічних баз Національного медичного університету імені О.О. Богомольця.

В 1913 році було розпочате на виділеній Київською міською думою на прохання німецької лютеранської громади земельній ділянці між теперішніми Обсерваторною та Гоголівською вулицями будівництво Євангелічної лікарні за проектом мюнхенського архітектора Кульмана.  Вже в липні 1914 року воно було успішно завершено. Безпосередньо в приміщенні лікарні («на кругу») знаходилась культова споруда кірхи. Будівля мала оздоблення в романському стилі із баштами, вітражами, шпилями та черепичним дахом. Проте одразу після закінчення будівництва Євангелічної лікарні почалась Перша світова війна, на її базі був розгорнутий військовий шпиталь для тяжкопоранених солдатів і молодших офіцерів.

В 1918 році будівлю лікарні знову передано лютеранській громаді м. Києва. В ній було відкрито лікувальний заклад, на базі якого вже в 1920-1921 роках почала працювати кафедра терапії Київського медичного інституту  (з 1920р.- Київська медична академія, з 1921р. - Київський  медичний інститут), яку очолював А.К. Зіверт. Лікарня була розрахована на 60 ліжок (30 загальнотерапевтичних та 30 хірургічних). В 1921 р. лікарня була переобладнана на 100 ліжок та передана відділу охорони здоров'я Південно-західної залізниці та Дніпровського басейну. Першим головним лікарем був А.В. Бєлов, його змінив видатний організатор охорони здоров'я І.Г. Окропарідзе. Після нього головним лікарем став Ф.Ф. Петрипін. В цей період до роботи в лікарні було залучено багато сестер милосердя із черниць закритого радянською владою Покровського монастиря. Весь середній та молодший медичний персонал лікарні цього монастиря складали тільки спеціально підготовлені сестри-черниці, які здійснювали догляд за хворими та ретельно виконували всі призначення лікарів. Їхня плідна праця, відданість ідеям чернецтва та милосердя багато в чому визначали результати лікування. Лікарня в той час обслуговувала працівників як залізничного, так і водного транспорту.

Як лікарня для обслуговування водників стаціонар функціонує з 1933 року, після розділу об'єднаних лікувальних закладів залізничного та водного транспорту на самостійні. Першим головним лікарем лікарні для обслуговування водників був Г.Є. Ромбульт. Із 1938 року Київській лікарні водників доручено здійснювати керівництво організацією лікувальної допомоги працівникам водного транспорту всієї України. Г.Є. Ромбульт очолював лікарню до 1961 року, коли його змінив М.І. Кулагін, а з листопада 1963 року до 1975 року головним лікарем лікарні був к.мед.н. В.О. Чистяков, у 1975-1999 роках головний лікар - заслужений лікар України В.П. Українець, у 1999 - 2013 роках головний лікар - к. мед. н., заслужений лікар України С.А. Пранік, з 2013 року головний лікар - професор Д.Р. Шадлун.

В 1934 році лікарня для обслуговування водників стає основною клінічною базою кафедри, заснованої В.М. Івановим. Від часу існування клінічної бази до 1962 року терапевтичну клініку лікарні очолював академік АН УРСР та АМН СРСР, заслужений діяч науки УРСР Вадим Миколайович Іванов. Після його смерті терапевтичну клініку лікарні з 1962 року по 1987 рік очолював один із його найближчих учнів - заслужений діяч науки УРСР, лауреат Державної премії УРСР та премій імені академіків М.Д. Стражеска та Ф.Г. Яновського НАН України професор А.П. Пелещук. У 1987-1989 роках кафедрою завідував академік НАН і НАМН України А.С. Єфімов, а з 1990 року - професор А.С. Свінціцький.

В 1936-1938 роках у дворі лікарні була побудована двоповерхова будівля, на першому поверсі якої розмістилася лабораторія, а на другому - терапевтичне відділення. Нині адміністративний корпус.

Амбулаторне медичне обслуговування працівників річкового флоту було організовано з 1920 року, а в 1921 році було відкрито поліклініку в тому будинку, де вона і нині розташована по вул. Сагайдачного, 10. Важливим для підвищення ефективності надання медичних послуг стало об'єднання в 1948 році поліклініки водників з лікарнею. З середини 1956 року лікарня перейшла в безпосереднє підпорядкування Міністерства охорони здоров'я УРСР та одержала назву «Київська клінічна лікарня МОЗ УРСР для обслуговування водників». З 1952 року на базі лікарні працював відділ клінічної фізіології Інституту фізіології ім. акад. О.О. Богомольця АН УРСР. Спочатку його очолював академік В.М. Іванов, а після його смерті - професор Є.Л. Ревуцький. В 1958 році було розпочато, а в 1962 році закінчено будівництво триповерхової добудови до головного корпусу  лікарні з аудиторією. Ця добудова відповідала архітектурному стилю лікарні та була органічно пов'язана з клінікою, що вже існувала і являла собою комплекс необхідних підрозділів і служб. В лікарні було розгорнуто 250 ліжок, приймальне відділення, рентгенвідділення, нефрологічне відділення з апаратом «штучна нирка», відділення функціональної діагностики, лабораторія, три терапевтичних відділення, хірургічне відділення з гінекологічними ліжками, фізіотерапевтичне та неврологічне відділення. Постановою Ради міністрів УРСР в 1962 році терапевтичній клініці лікарні присвоєне ім'я академіка АН УРСР та АМН СРСР, професора В.М. Іванова, який очолював кафедру і клініку Київського медичного інституту на базі лікарні у 1934-1962 роках та багато зробив для її розвитку та розширення. З червня 1962 року лікарня стала також базою відділу клінічної неврології Інституту фізіології ім. акад. О.О. Богомольця АН УРСР. На чолі цього відділу та клініки стояла видатна учениця академіка Б.М. Маньковського - професор Г.Д. Дінабург.

У 1967 році було почато, а в 1971 році закінчено будівництво 9-ти поверхової будівлі для урологічних та нефрологічних відділень лікарні. кількість ліжок в лікарні була доведена до 440.

Урологічне та нефрологічне відділення стали базою Науково-дослідного інституту урології та нефрології МОЗ УРСР. В 1972 році в лікарні вперше в Україні була здійснена успішна трансплантація нирки. Відділом терапевтичної нефрології інституту з 1965 по 1973 рік завідував (за сумісництвом) професор А.П. Пелещук, а з 1973 року - його учень академік НАМН України, професор Л.А. Пиріг. Директором інституту був професор В.С. Карпенко. Координував роботою з гемодіалізу та трансплантації нирок професор М.Т. Терехов.

В 1975 році урологічний корпус відокремився від лікарні і був повністю переданий Науково-дослідному інституту урології та нефрології МОЗ УРСР. В 1974 р. на базі лікарні був створений республіканський алергологічний центр, який тут працював три роки.

Хірургічним відділенням лікарні протягом багатьох років завідував видатний український хірург, заслужений лікар УРСР, доцент Б.З. Архімович. Гінекологічні ліжка курували професори Е.Л. Янкелевич, Петербурзький та доцент Сукачов М.С.

Сьогодні колектив науково-освітньо-лікувального комплексу забезпечує висококваліфіковану спеціалізовану медичну допомогу більше 30 тисячам населення. Надає спеціалізовану та високоспеціалізовану медичну допомогу в амбулаторно-поліклінічних та стаціонарних умовах співробітникам центральних органів виконавчої влади, які не стоять на обліку Державного управління справами, співробітникам судів усіх рівнів, річковикам Київського воднотранспортного вузла, співробітникам Закладу, стаціонарну допомогу студентам студентської поліклініки, підприємствам, установам та організаціям відповідно до договорів та іншим категоріям населення (визначений контингент населення). До його складу входять поліклініка для обслуговування населення; відділення загальної практики - сімейної медицини; стаціонар на 195 ліжок; три здоровпункти в навчальних закладах. Сьогодні в стаціонарі лікарні три відділення внутрішньої патології (гастроентерологічне, терапевтичне, кардіологічне), неврологічне, хірургічне, відділення анестезіології та інтенсивної терапії, відділення функціональної діагностики, клініко-діагностична лабораторія, фізіотерапевтичне відділення та відділення ультразвукової, ендоскопічної та рентгенологічної діагностики. Лікарня акредитована на вищу категорію, 92% лікарів та 83% медичних сестер мають вищу та першу кваліфікаційні категорії. 25 співробітників які працюють більше 40 років:

-         Іщенко Валентина Михайлівна - завідувач КДЛ;

-         Максимова Олена Миколаївна - лікар з функціональної діагностики;

-         Сорокіна Альбіна Арсенівна - лікар - терапевт дільничний поліклініки;

-         Копитко Галина Сергіївна - лікар - рентгенолог поліклініки;

-         Мовлян Регіна Станіславівна - лікар - лаборант КДЛ;

-         Петрова Ольга Іванівна - головна медична сестра;

-         Грачева Любов Несторівна - статистик медичний;

-         Кіндрачук Поліна Павлина - статистик медичний поліклініки;

-         Лізенко .Лідія Іванівна - сестра медична з дієтичного харчування;

-         Басенко Лідія Іванівна - старша сестра медична гастроентерологічного відділення;

-         Гром Ніна Карпівна - старша сестра медична неврологічного відділення;

-         Павул Наталія Олександрівна - старша сестра медична хірургічного відділення поліклініки;

-         Франковська Тамара Іванівна - сестра медична палатна гастроентерологічного відділення;

-         Перевозник Ганна Василівна - молодша медична сестра терапевтичного відділення;

-         Оліфан Павліна Андріївна - сестра медична палатна неврологічного відділення;

-         Черевко Ядвига Михайлівна - сестра медична приймального відділення;

-         Мазарська Ганна Йосипівна - сестра медична;

-         Паламарчук Віра Никифорівна - сестра медична кабінету офтальмології поліклініки;

-         Гуляєва Жанна Михайлівна - сестра медична гастроентерологічного кабінету поліклініки;

-         Юрченко Людмила Степанівна - сестра медична долікарняного кабінету поліклініки;

-         Рашковська Лідія Станіславівна - сестра медична дільнична терапевтичного відділення поліклініки;

-         Мазуренко Ольга Миколаївна - сестра медична дільнична терапевтичного відділення поліклініки;

-         Світельська Раїса Станіславівна - сестра медична терапевтичного відділення поліклініки;

-         Зубенко Ольга Вікторівна - сестра медична з функціональної діагностики відділення функціональної діагностики;

-         Мяновська Галина Артемівна - сестра медична з фізіотерапії та УВЧ відділення відновного лікування поліклініки;

-         Шабурникова Єфросинія Павлівна - гардеробник господарчої служби стаціонару.

Значна увага у лікарні приділяється впровадженню в діяльність підрозділів сучасних форм надання медичної допомоги, досягнень медичної науки та нових лікувально-діагностичних технологій.

Основними напрямками наукових здобутків є вивчення питань ранньої діагностики та лікування захворювань органів травлення, опорно-рухового апарату та серцево-судинної системи. На базі хірургічного відділення освоєні та впроваджені в практику медичні технології, лапароскопічні операції з видалення каменів з жовчного міхура, лапароскопічні гінекологічні втручання, а також пластичні операції.

Керівництво приділяє постійну увагу питанням етики, естетики, комфортності перебування пацієнтів у лікувальному закладі, створенню кращих умов праці медичного персоналу.

Співробітниками кафедри проводяться лекторії в Школі практичного лікаря. З 1999 року на базі клініки проводиться навчальна програма спільного проекту МОЗ України та Фонду «Діти Чорнобиля» Землі Нижня Саксонія (Німеччина). В його межах під керівництвом професора А.С. Свінціцького спільно з професором Фрідріхом Дегенхардтом здійснено підготовку сотень фахівців ультразвукової діагностики. На базі науково-освітньо-лікувального комплексу традиційно проводяться науково-практичні конференції із актуальних питань внутрішньої медицини та хірургії.

Співробітники науково-освітньо-лікувального комплексу врятували, повернули надію та віру сотням тисяч людей. І хоча в останні роки робота колективу здійснювалась в умовах нестабільної економіки в країні, при недостатньому фінансуванні галузі охорони здоров'я, колектив відповідально і професійно виконує своє високе призначення, максимально і раціонально використовує наявні ресурси та можливості.

Таким чином, як свідчить досвід роботи ДЗ «Республіканська клінічна лікарня МОЗ України» як клінічної бази кафедри внутрішньої медицини ?3 та кафедри хірургії ?4 Національного медичного університету імені О.О. Богомольця саме науково-освітньо-лікувальний комплекс здатний організаційно забезпечити створення оптимальних можливостей для взаємодії між медичною освітою, медичною  наукою та практичною діяльністю.