БАЗОВІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ПРОВІДНИХ СИСТЕМ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я В КОНТЕКСТІ ВИЗНАЧЕННЯ СТРАТЕГІЇ ДЛЯ УКРАЇНИ

4 листопада 2016 року на базі ДУ «Інститут громадського здоров’я ім. О. М. Марзєєва НАМН України» відбулась науково-практична конференція з міжнародною участю на тему: «Базові характеристики провідних систем охорони здоров'я в контексті визначення стратегії для України».

Захід проведено за участю представників Міністерства охорони здоров'я України, Національної академії медичних наук України, Української федерації роботодавців охорони здоров'я та Київської міської профспілки працівників охорони здоров'я, народних депутатів, науковців та представників громадськості тощо. Пропонуємо ознайомитись с текстом  прийнятої резолюції конференції.

РЕЗОЛЮЦІЯ

науково-практичної конференції з міжнародною участю:

«БАЗОВІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ПРОВІДНИХ СИСТЕМ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я В КОНТЕКСТІ ВИЗНАЧЕННЯ СТРАТЕГІЇ ДЛЯ УКРАЇНИ»

Київ                                                                                                            04 листопада 2016 року

Протягом останніх років, незважаючи на високі загальні витрати на утримання системи охорони здоров’я, значну частку яких громадяни оплачують власним коштом, вона не здатна адекватно реагувати на сучасні виклики щодо підвищення захворюваності, захищати громадян від надмірних витрат на лікування.

За даними Європейського регіонального бюро Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), сучасний стан здоров’я населення України характеризується вкрай високими показниками захворюваності та смертності, низьким рівнем тривалості життя, відсутністю можливості отримувати належну медичну допомогу.

Так, середня тривалість життя в Україні на п’ять років нижча, ніж у Європейському регіоні, і на дев’ять років нижча, ніж у країнах Європейського Союзу. За даними Державного комітету статистики України, лише 15% загальної кількості наших громадян є старшими за 65 років.

Порівняно з країнами Європи смертність населення в Україні практично вдвічі вища (у 2014 році - 14,7 випадку на 1000 населення проти 6,7 в країнах - членах Європейського Союзу). При цьому смертність від серцево-судинних захворювань є однією з найвищих у світі та становить 67,3% у структурі загальної смертності, а смертність від онкологічних захворювань - 13,3% (дані МОЗ України за 2014 рік). Фактично, ці два класи хвороб визначають 80% щорічних втрат населення України.

Удвічі вищим за країни Європейського Союзу є й рівень малюкової смертності, що вважається одним із основних показників якості роботи системи охорони здоров’я. При цьому показник природного приросту населення в Україні залишається від’ємним, а сумарний коефіцієнт народжуваності становить лише 1,5 дитини на одну жінку, тоді як для досягнення рівня простого відтворення населення він має становити 2,03-2,08.

За роки незалежності (1991 рік - початок 2014 року) Україна втратила понад 6,5 мільйона населення (за даними Державної служби статистики України - 6,518 мільйона). І це втрати - до початку антитерористичної операції на сході України.

Така глибока демографічна криза зумовлена високим рівнем захворюваності населення, насамперед хронічними неінфекційними хворобами.

За станом здоров’я громадян Україна посідає одне з найнижчих рейтингових місць у європейському регіоні. У рейтингу стану здоров’я громадян різних країн світу, визначеному Агентством В1оотЬег§ у 2013 році, Україна посіла 99-те місце серед 145-ти взятих до оцінки країн світу.

За даними опитування агентства ІРАК (2013 рік), понад 87% населення України незадоволені якістю медичного обслуговування. При цьому, за даними Державної служби статистики України (національні рахунки охорони здоров’я в

Україні у 2014 році), система охорони здоров’я споживає загальних витрат у розмірі майже 7,4% обсягу ВВП України, що перевищує показники деяких країн Європейського Союзу. Однак за обсягами державних витрат на фінансування охорони здоров’я Україна продовжує значно поступатися переважній більшості країн європейського регіону.

Так, загальні витрати на охорону здоров’я в Україні у 2014 році становили 117,8 млрд гривень (державні та приватні витрати з урахуванням офіційних та неофіційних прямих платежів населення).

Державні кошти, що включають кошти державного та місцевого зведеного бюджету і соціального страхування становлять 51,7% загальних витрат на охорону здоров’я.

Кошти приватних домогосподарств, роботодавців, некомерційних організацій, що обслуговують домогосподарства - 48,1%;

Кошти з іноземних джерел (міжнародних донорських організацій), спрямовані в систему охорони здоров’я України - лише 0,2%.

Згідно з даними Світового банку, понад 90% медичних закладів в Україні використовують незаявлені приватні внески, надані натурою, а понад 58% збирають внески з лікарів та медичних сестер (а ті, в свою чергу, - з пацієнтів).

Після підписання у 2014 році Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (далі - Угода про Асоціацію з ЄВРАТОМ), Україна, обравши євроінтеграційний вектор, мала забезпечити поступове наближення до європейських стандартів в охороні здоров’я шляхом здійснення системного реформування галузі, спрямованого на створення системи, орієнтованої на пацієнта, спроможної забезпечити медичне обслуговування всіх громадян України на рівні розвинутих європейських держав. Орієнтиром реформи було визначено програму Європейського Союзу "Європейська стратегія здоров’я - 2020".

Донині не затверджено концепцію та стратегію реформування системи охорони здоров’я України, розроблення яких передбачено розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 року № 847-р "Про імплементацію Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом і його державами-членами, з іншої сторони", а також детальний план їх практичної реалізації.

Ґрунтуючись на доповідях виступаючих та враховуючи науковий потенціал Академії медичних наук України й активну дієву позицію Українського союзу промисловців та підприємців, Федерації роботодавців системи охорони здоров’я, громадської організації «Українська асоціація сприяння охороні здоров'я населення», учасники конференції:

  1. Визнають, що багаточисельні спроби реформування української системи охорони здоров'я призвели до її нинішнього катастрофічного стану, причинами, якого є:

- Відсутність офіційного документа, який містить наукове обґрунтування необхідності розробки й прийняття законодавчих актів, що регламентують комплексну трансформацію системи охорони здоров'я України на довготривалу перспективу;

-                   Відсутність офіційної відповідальної системи прогнозування результатів і наслідків застосування прийнятих законодавчих актів;

-                   Неефективність наукового супроводу реформ, моніторингу проведення реформ в регіонах з прийняттям коригуючи заходів, визначення ефективності заходів на державному, регіональному та місцевому рівнях.

-                   Відсутність ефективної науково обґрунтованої державної програми розвитку громадського здоров'я, визначеної Європейським планом дій на період до 2020 року, прийнятого ВООЗ і підписаного Україною у вересні 2012 року, виконання якого потребує відповідних наукових досліджень та наукового супроводу;

-                   Відсутність системної участі роботодавців в організації охорони здоров’я і медичного забезпечення працюючих, як головної передумови розвитку трудового потенціалу та підвищення продуктивності праці.

-                   Відсутність дієздатної урядової інституції, яка б виробляла науково обґрунтовані рекомендації особам, котрі приймають системні рішення щодо функціонування та розвитку системи охорони здоров'я, проведення досліджень в сфері організації, управління, фінансування та розробки законодавства, підготовки щорічних доповідей про стан охорони здоров'я, аналіз та моделювання ініціатив.

  1.  Вказують на те, що від того, як організована система визначення показників і стратегій їх вимірювання, а також система моніторингу будівництва елементів системи охорони здоров'я конкретної країни залежить якість аналізу отримуваних даних і, як наслідок, обґрунтованість та об'єктивність висновків й результативність коригуючих заходів.
  2.  Висловили рішучість в прагненні формувати майбутню систему охорони здоров’я в Україні на основі кращих міжнародних практик,  що передбачає необхідність спонукання всіх учасників процесу трансформації вітчизняної системи охорони здоров’я до ефективної взаємодії.
  3.  Вважають, що необхідно створити передумови для побудови нової моделі системи охорони здоров’я України, яка базуватиметься       на кращому науково обґрунтованому національному та міжнародному досвіді, політичній волі керівництва держави та розумінні й підтримці всього суспільства.
  4.  Звертаються до керівництва національної академії медичних наук України, Української асоціації сприяння охороні здоров'я населення, Українського союзу промисловців і підприємців, Української федерації роботодавців охорони здоров'я з пропозицією ініціювати перед Президентом України, Верховною Радою України, Урядом України, Міністерством охорони здоров’я України розгляд питання про створення Національного наукового інституту здоров’я - урядової інституції, покликаної формувати системні пропозиції для Президента України, Верховної Ради України, Уряду У країни,Міністерства охорони здоров’я України щодо трансформації системи охорони здоров’я, взаємодії і з національними та міжнародними організаціями та проводити науковий та проектний моніторинг реформ.