Нове у наданні відпусток

24 грудня 2023 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впорядкування надання та використання відпусток, а також інших питань» № 3494-IX (далі – Закон № 3494-IX). Вказаним законодавчим актом вносять відповідні зміни до Кодексу законів про працю закону України (КЗпП України), Закону України «Про відпустки» і в низку інших законів.

Зміни торкнулись, зокрема, питань надання окремих видів відпусток і певних аспектів відпусток без збереження заробітної плати, виплати грошової компенсації працівникам за невикористані відпустки, а також розширення колективно-договірного регулювання надання працівникам часу для відпочинку.

Нормами прийнятого Закону № 3494-IX надано право перенесення вихідних і робочих днів, крім випадків, встановлених КЗпП України, у нормах колективного договору. У разі відсутності відповідного положення у колективному договорі перенесення вихідних і робочих днів здійснюватимуть за наказом (розпорядженням) роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником).

Змін зазнали і правила, що регулюють надання відпустки для підготовки й участі працівників у змаганнях. Відтепер тривалість, порядок, умови надання та оплати відпустки працівникам для підготовки й участі у всеукраїнських і міжнародних спортивних змаганнях будуть визначати лише трудовим та/ або колективним договором, а не встановлюватиме Кабінет Міністрів України, як то було раніше.

Також новелами Закону №3494-IX надано можливість встановлювати тривалість відпусток не лише законами і нормативно-правовими актами України, а також самим трудовим та/або колективним договором.

Змінено і правила надання відпустки у зв’язку з профспілковим навчанням, визначеної статтею 252 КЗпП України. На час профспілкового навчання працівникам, обраним до складу виборних профспілкових органів підприємства, установи, організації, як і раніше, надаватимуть додаткову оплачувану відпустку тривалістю до 6 календарних днів. Однак попередня редакція закону забезпечувала збереження середньої заробітної плати у таких випадках за рахунок роботодавця. Новели ж законодавства покладають обов’язок з компенсації середньої заробітної плати за рахунок профспілкової організації, за рішенням якої працівник направлений на профспілкове навчання.

Одноразову оплачувану відпустку у разі народження дитини тривалістю до 14 календарних днів, яку надають згідно зі статтею 77-3 КЗпП України, статтею 19-1 Закону України «Про відпустки», за новими правилами повинні надавати в чітко визначений термін – не пізніше трьох місяців з дня народження дитини. І в цьому разі батьку дитини, який не перебуває у зареєстрованому шлюбі з матір’ю дитини, таку відпустку можуть надавати лише після підтвердження заявою матері дитини та подання свідоцтва про народження дитини, в якому вказано відповідну інформацію про батька дитини.

Також змінились загальні правила надання грошової компенсації за невикористані відпустки працівникам, що встановлені нормами статті 24 Закону України «Про відпустки». Працівникам з числа призваних на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятим на військову службу за контрактом. З набуттям чинності закону, за бажанням вказаних категорій працівників та на підставі заяв виплачують грошову компенсацію за всі не використані ними дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи. У цьому разі відповідну заяву потрібно подавати не пізніше останнього дня місяця, в якому працівник був увільнений від роботи у зв’язку з призовом на військову службу.

Норми статті 25 Закону України «Про відпустки» доповнено пунктом 20, яким встановлено обов’язок роботодавця за бажанням працівників, які приступили до роботи після звільнення з військової служби у зв’язку із закінченням особливого періоду або оголошенням демобілізації, надавати в обов’язковому порядку відпустку без збереження заробітної плати тривалістю до 60 календарних днів. Період, протягом якого працівник перебував такій відпустці включатимуть до страхового стажу, а також до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку.

Зокрема, новелами прийнятого Закону № 3494-IX збільшено і термін надання відпустки без збереження зарплати, встановленого нормами частини першої статті 26 Закону України «Про відпустки», за сімейними обставинами за угодою сторін, тобто за спільної згоди і працівника, і роботодавця, з 15 до 30 календарних днів на рік.

Також деталізовано право роботодавця на прохання працівника надавати йому відпустку без збереження заробітної плати, встановлену частиною третьої статті 26 Закону України «Про відпустки», на час загрози поширення епідемії, пандемії, необхідності самоізоляції працівника у випадках, встановлених законодавством, та/або у разі виникнення загрози збройної агресії проти України, надзвичайної ситуації техногенного, природного чи іншого характеру без обмеження строку.

Однак варто враховувати, що час перебування працівників у наведених видах відпусток без збереження заробітної не зараховуватимуть до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку.

Крім цього, новий Закон № 3494-IX передбачає виключення педагогічного та науково-педагогічного персоналу з переліку осіб, за якими під час проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, зберігають попередній середній заробіток.

Положеннями Закону №3494-IX також вносять зміни до Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», яким встановлено, що в період дії воєнного стану надання працівнику будь-якого виду відпустки (крім відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами, відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустки у зв’язку з усиновленням дитини) понад щорічну основну відпустку тривалістю 24 календарні дні, за рішенням роботодавця можна здійснювати без збереження заробітної плати. Надання невикористаних днів такої відпустки переносять на період після припинення або скасування воєнного стану. За рішенням роботодавця невикористані дні такої відпустки можуть надавати без збереження заробітної плати. При цьому наведені положення законодавства не застосовують до керівних працівників закладів освіти та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічних, науково-педагогічних та наукових працівників.

Сергій КУБАНСЬКИЙ

Голова Ради Київської міської профспілки працівників охорони здоров’я, адвокат