Профспілка на сторожі прихованого виробничого травматизму

Прихований травматизм – це відсутність своєчасного та належного інформування роботодавцем визначених нормативними документами відповідних установ та організацій, зазвичай через недбалість, недостатнє навчання працівників або зіткнення інтересів між керівництвом та працівниками. Іноді при виробничих травмах роботодавець приховує факт настання виробничого травматизму. Роботодавець пояснює потерпілому, що для підприємства проводити розслідування – це великий тягар, ще й перевіряючі органи можуть навідатися, застосувати штрафні санкції. Тому,  з вірою у «спасіння підприємства», в більшості випадків працівники погоджуються свідчити, що випадок травмування стався в побуті, а не на робочому місці. Ще й законодавці посприяли тому, щоб стимулювати роботодавців приховувати нещасні випадки на виробництві.

Якщо працівник отримав виробничу травму, то допомогу по тимчасовій непрацездатності необхідно виплачувати у розмірі 100 % середньої зарплати (оподатковуваного доходу). Раніше роботодавець оплачував перші 5 днів тимчасової непрацездатності, а тепер роботодавець оплачує перші 17 днів коштом підприємства, установи, організації (абз. 3 ч. 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 № 1105-XIV; далі — Закон № 1105). А з 18 дня оплачує Пенсійний фонд.

Згідно вимог статті 22 Закону України «Про охорону праці», («Розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій»), роботодавець повинен організовувати розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до Постанови Кабінету міністрів України від 17.04.2019 р №337 «Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві».

Первинні профспілкові організації на місцях повинні контролювати щоб всі нещасні випадки, які трапилися в робочий час бути розслідувані згідно з цим Порядком.

Підтвердженням факту нещасного випадку на виробництві є акт за формою Н-1.

Представник від первинної профспілкової організації обов’язково бере участь в роботі комісії з розслідування нещасних випадків.

Для попередження нещасних випадків первинна профспілкова організація, повинна зокрема:

• сприяти ознайомленню  всіх працівників з Законом України «Про охорону праці» та Кодексом Законів про працю України, аби вони мали правову основу знань у ситуації, коли їх права на безпечну працю порушуються;
• повідомити працівників, що  вони мають право відмовитися від виконання робіт, якщо вбачають, що механізм та умови їх виконання можуть мати негативний вплив на стан їх здоров’я;
• вимагати від роботодавця створення безпечних умов праці та дотримання нормативно-правових актів з охорони праці, які затверджені на підприємстві в Колективному договорі;
• вимагати від роботодавця перегляду інструкцій з охорони праці, якщо їх зміст не в повній мірі розкриває безпечне виконання робіт.

Також необхідно попередити всіх працівників:

• не погоджуватися  виконувати роботи не за спеціальністю і без відповідного навчання та інструктажу з охорони праці на робочому місці;
• у разі травмування під час виконання своїх трудових обов’язків щоб вони  не йшли на домовленість з роботодавцем та не приймали його пропозиції свідчити, що ушкодження здоров’я сталося в побуті.

В разі настання нещасного випадку відповідальна особа від первинної профспілкової організації, яка є членом комісії з розслідування, повинна проконтролювати, щоб роботодавцем були вчасно надіслані повідомлення в наступні інстанції:

–         Центральне міжрегіональне управління державної служби з питань праці (04060, Київ, вул. Вавілових, 10, kv@dsp.gov.ua);

–         Головне управління пенсійного фонду України в м. Києві (04053, Київ, вул.Бульварно-Кудрявська,16 kiev_gu@kv.pfu.gov.ua);

–         Київська міська профспілка працівників охорони здоров’я (01033,

м. Київ, вул. Тарасівська, 6-А, kmppoz@ukr.net)

Це необхідно, щоб розслідування кожного нещасного випадку, що трапився на роботі було вчасно завершено. Первинним профспілковим організаціям необхідно спільно з роботодавцем посилити контроль за здійсненням працівниками вимог безпечного виконання робіт, контролювати виконання робіт з підвищеною небезпекою, своєчасно організовувати проведення медичних оглядів своїх працівників, проводити навчання та перевірки знань з питань охорони праці серед працівників. Пам’ятайте, що стан охорони праці на підприємстві залежить від роботодавця, громадський контроль залежить від первинної профспілкової організації, а ставлення до охорони праці – від кожного працівника.