Новини

Комітет з питань охорони здоров’я провів круглий стіл на тему: "Права медичних працівників на захист від протиправних посягань на їх життя та здоров’я" Голова Ради Київської міської профспілки працівників охорони здоров’я Канаровська Л.В. взяла участь у заході, проведеному за ініціативи заступника голови Комітету Ірини Сисоєнко взяла участь народні депутати, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, представники Адміністрації Президента України, секретаріату Кабінету Міністрів, Міністерства охорони здоров’я, правоохоронних органів, обласних державних адміністрацій, професійних громадських об’єднань медичних працівників та правників, міжнародних організацій, а також фахівці, експерти і представники ЗМІ. Учасники «круглого столу» ознайомилися зі світовим досвідом захисту медичних працівників від протиправних посягань на їх життя та здоров’я та дійшли висновку про необхідність удосконалення національного законодавства щодо забезпечення безпечних умов надання медичної допомоги як дієвого механізму правового регулювання безпеки медичних працівників під час надання медичної допомоги. У виступах наголошувалося на необхідності прийняття проекту Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення безпечних умов надання медичної допомоги» №6311, яким пропонується: надати медикам (за їх зверненням) супровід поліції; посилити адміністративну та кримінальну відповідальність за протиправні дії щодо медиків та працівників системи екстреної медичної допомоги, які входять до складу бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги. Під час обговорення наводилися факти нападів агресивних пацієнтів (у стані алкогольного сп’яніння, під впливом наркотичних речовин, з психічними розладами, асоціальних осіб та ін.) на медиків (особливо часто - на бригади екстреної медичної допомоги (ЕМД) та лікарів-психіатрів. Тільки з  2010 по 2017 роки у місті Києві скоєно 99 нападів ( з них за 2017 рік – 10 нападів) на бригади екстреної медичної допомоги,  постраждали 73 працівника і 15 одиниць медичного транспорту. Промовці також звертали увагу на різке збільшення кількості випадків, коли хворі нападають на медиків із вимогою надати наркотичні препарати. Іноді приклади беззахисності медичних працівників і наслідки неправомірних дій проти них шокують. Наприклад, у Запоріжжі хворий на психічний розлад зарубав льодорубом медсестру невідкладної допомоги, що прибула до нього додому за викликом. Зазначалося також, що кількість випадків протиправних дій проти працівників служби ЕМД (без урахування злочинів проти лікарів інших спеціальностей) у 2016 році склала 112. Проте, як свідчить практика, наведена статистика є досить умовною, адже у випадку заподіяння легких тілесних ушкоджень чи, наприклад, пошкодження майна медичні працівники зазвичай не звертаються до правоохоронних органів, пояснюючи це відсутністю часу та коштів на отримання належної правової допомоги. Викрутки та вила, сокири та ножі, побутові льодоруби й уламки скла, кислота й кулаки – перед пацієнтами з таким «арсеналом», які часто сприймають  медиків як «медичне таксі» та потенційне джерело наркотичних речовин, фахівці беззахисні, а методи протидії агресії обирають самотужки: складають списки проблемних будинків/квартир, опановують навички самозахисту. При цьому використання спеціальних засобів захисту (наприклад, електрошокерів чи газових балончиків), що часто пропонується як один із варіантів, є досить ризикованим, оскільки нападник може використати їх проти медиків. Учасники заходу зазначали: надавати допомогу хворому за будь-яких обставин - професійний обов’язок лікаря, за невиконання якого він несе кримінальну відповідальність. Тому гарантувати медикам особисту безпеку повинні закони та спеціальний правовий статус медичного працівника. Зараз факти нападу на медиків із застосуванням фізичної сили розглядаються правоохоронними органами без урахування того, що це відбувається під час виконання службових обов’язків. Часто лікарі, особливо працівники служби ЕМД, скаржаться на те, що поліція не приїжджає на виклик та відмовляється забезпечити належний супровід. Інколи доводиться довго їх очікувати і, відповідно, на власний ризик приймати рішення щодо надання медичної допомоги, незважаючи на агресивний стан пацієнта або його оточення. Тож, як зазначили учасники заходу, доцільним є запровадження обов’язку Національної поліції України щодо здійснення супроводу медичного працівника (за його зверненням) для забезпечення безпечних умов надання медичної допомоги пацієнту та вжиття заходів, спрямованих на усунення загроз для життя та здоров’я медиків під час виконання ними професійних обов’язків. Саме це передбачає законопроект №6311.  Випадки створення перешкод медичним працівникам та працівникам, які входять до складу бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги, у наданні медичної допомоги з боку родичів або близьких пацієнта, що може призвести до погіршення здоров’я хворого та навіть летального наслідку, є непоодинокими. До того ж в умовах погіршення криміногенної ситуації, яке спостерігається нині в нашій державі, навряд чи варто сподіватися на позитивні зрушення. Саме тому доцільно запровадити адміністративну відповідальність для третіх осіб шляхом внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення. Київська міська профспілка працівників охорони здоров’я неодноразово зверталась до голови КМДА з пропозиціями: 1. Установити пости охорони у всіх медичних закладах, особливо в стаціонарах. 2. Установити камери відео спостереження на входах до  медичних закладів. 3. Всі бригади Центру екстреної медичної допомоги треба забезпечити кнопками екстреного виклику правоохоронців безпосередньо, а не через диспетчерську (економія часу). 4. Назріла необхідність створення системи правового захисту медичних працівників на законодавчому рівні, які працюють на викликах в Центрі екстреної медичної допомоги, в Центрах первинної медико-соціальної допомоги.  Ґрунтовні та інформаційно насичені доповіді спікерів викликали неабияку зацікавленість аудиторії. С.Бараннік проаналізував досвід забезпечення безпеки працівників служби ЕМД в Україні та світі; аспекти правової захищеності професійної діяльності лікарів загальної практики - сімейних лікарів висвітлив О.Г.Шекера; захист прав медичних працівників, які надають паліативну і хоспісну допомогу населенню, потрапив у поле зору А.В.Царенка; С.Ф.Глузман представив виступ «Безпечні умови надання психіатричної допомоги – складова захисту прав пацієнтів»; темою доповіді О.О. Скорини стала «Профілактика і протидія загрозам для безпеки лікаря - основа системи якості надання медичної допомоги»; Р.С.Титикало зосередив увагу на можливостях судового захисту прав медичних працівників, а Л.В.Секелик - правового регулювання безпеки медичних працівників під час надання медичної допомоги. Деталізовані тематичні звіти презентували представники Міністерства охорони здоров’я та Національної поліції України. Учасники круглого столу підсумували: профілактика і протидія загрозам для безпеки лікаря - це фактор, який впливає також на якість і доступність надання медичної допомоги. Тому забезпечення безпеки життя та здоров’я медичних працівників під час виконання ними професійних обов’язків слід розглядати як одне з пріоритетних завдань держави. За результатами засідання «круглого столу» було  ухвалено відповідну резолюцію.

Чемпіонат м. Києва з футзалу серед підприємств, організацій та установ 25-28 січня 2018 року на базі спортивного комплексу «Наука-Спорт», за адресою: Київ, бульвар Академіка Вернадського, 32, (біля ст. М. Академмістечко) відбудеться  Чемпіонат м. Києва з футзалу серед підприємств, організацій та установ XI«МЕМОРІАЛ ВОЛОДИМИРА БАЖЕНКОВА». «Меморіал Володимира Баженкова» - це традиційний турнір з футзалу пам’яті  Заслуженого тренера України, Заслуженого працівника фізичної культури України,  члена Виконкому НОК України, Голову Центральної Ради ФСТ «Спартак» 2000 -2007 років, який доклав багато зусиль для відродження та підняття престижу і авторитету славнозвісного товариства «Спартак» в Україні. Чемпіонат  з футзалу  відкриває сьомий сезон Київської міської спартакіади «Здоровий киянин», яка проходить під патронатом Київської міської державної адміністрації та організаційної підтримки Київської міської організації ФСТ «Спартак». Урочисте відкриття 27 січня о 13 годині. В Чемпіонаті візьмуть участь 16 команд. Чемпіонат проводиться за двома лігами: MASTERS і PUBLIC HEALTH. В кожній лізі грають вісім команд,  які за результатами жеребкування  розбиті на дві групи по чотири команди в кожній. Команди які займуть перші та другі місця в групі потрапляють у півфінали де і розіграють пам’ятні кубки, медалі, дипломи, а кращі гравці Чемпіонату будуть нагородженні заохочувальними відзнаками. Переможець ліги «MASTERS» буде нагороджений перехідним кубком «Меморіал В.Баженкова», а переможець ліги «PUBLIC HEALTH» буде нагороджений перехідним трофеєм «Кубок виклику». Урочисте нагородження переможців 28 січня о 17 годині. Сьомий сезон столичної спартакіади «Здоровий киянин»  дарує нам нові старти. Гостинна українська столиця, в сонячних променях  сонця, з нетерпінням чекає Вас! Це довгоочікуване спортивне свято тих, для кого фізична культура і спорт – це не просто дозвілля і розваги, а життєва філософія.  Крок за кроком ми наближаємось до улюбленого заходу Спартакіади, разом мріємо, віримо і творимо. І ось попереду здалася вершина спортивного Олімпу, яка під силу найдостойнішим. Вас чекає грандіозний спортивний марафон з насиченою спортивною і культурною програмою, міжнародні гості і закордонні спортивні тури. Наші старти з року в рік збирають людей, повних азарту і натхнення – юних початківців, ветеранів та просто любителів. Незважаючи на масштаби Спартакіади, для нас надзвичайно важливі успіхи кожного спортсмена, який особистим прикладом популяризує столичний спорт. Ми чекаємо Вас, а також запрошуємо наших друзів і партнерів приєднатися до нових стартів у новому сезоні Спартакіади «Здоровий киянин». Бажаємо вам перемог, успіхів і яскравих вражень! Нехай цей рік стане для Вас часом звершення надій, творчих і спортивних досягнень! Фундатор проекту «Здоровий киянин» Іван Токаренко

УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №11/2018 Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня Соборності України За значний особистий внесок у державне будівництво, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток Української держави, вагомі трудові досягнення, багаторічну сумлінну працю постановляю:   «ЗАСЛУЖЕНИЙ ДІЯЧ НАУКИ І ТЕХНІКИ УКРАЇНИ» ШИДЛОВСЬКІЙ Тетяні Анатоліївні — головному науковому співробітникові державної установи «Інститут отоларингології імені професора О.С.Коломійченка Національної академії медичних наук України», доктору медичних наук, професорові   «ЗАСЛУЖЕНИЙ ЛІКАР УКРАЇНИ» КОЗЛОВУ Вадиму Владиславовичу — головному лікареві медичного центру товариства «Гармонія Здоров’я», м.Київ КУНАХУ Тарасу Григоровичу — керівникові центру патології ЛОР-органів, лікарю Клінічної лікарні «Феофанія» Державного управління справами НЕВІРКОВЦЮ Анатолію Антоновичу — доцентові кафедри Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л.Шупика, м.Київ ПРОЦЕНКУ Володимиру Вікторовичу — провідному науковому співробітникові відділу державної установи «Інститут травматології та ортопедії Національної академії медичних наук України», доктору медичних наук  Президент України П.ПОРОШЕНКО 20 січня 2018 року Шановні колеги! Щиро вітаємо Вас з Днем Соборності України. Це свято нагадує нам, що Україна єдина держава і ми - єдиний народ! Успіх міцної держави ґрунтується на наших спільних зусиллях, на усвідомленні власної відповідальності за майбутнє усього українського народу. Нехай же наша благородна  праця позначається світлими справами, спрямованими на покращення образу життя, на здоров’я, добробут і розквіт народу України. Щиро бажаю всім міцного здоров'я, достатку і злагоди в родинах, сил та натхнення, миру, успіхів та нових досягнень! Хай розум, воля і любов до рідного краю згуртовують нас для здійснення високої мети - процвітання соборної незалежної демократичної могутньої України, надійної запоруки добробуту й щасливого життя її народу. Голова Профспілки, Заслужений працівник охорони здоров’я України, магістр державного управління                             Л.Канаровська

Цього року Київська міська державна адміністрація (КМДА) продовжить купувати нове медичне обладнання та ремонтувати заклади охорони здоров'я, заявив мер Києва Віталій Кличко під час інспекції ремонтних робіт у Київській міській клінічній лікарні №12 та Дитячій клінічній лікарні №7. Кличко наголосив, що видатки на медицину в бюджеті столиці цьогоріч суттєво збільшено, вони становлять 9,1 млрд грн. У 2017 році вони становили близько 8,5 млрд.грн. «Наше завдання - створити сучасні умови для пацієнтів і лікарів. Тому ми продовжуємо купувати сучасну медичну техніку та ремонтувати лікарні. Люди, які звертаються до лікарів, повинні отримувати ефективну допомогу», - заявив він. Прес-служба мера столиці повідомила, що в дитячій клінічній лікарні №7 Печерського району провели реконструкцію на суму майже 47 млн грн, встановили новий апарат МРТ за 40 млн грн і відремонтували комп'ютерний томограф. У Київській міській клінічній лікарні №12 закінчують ремонт і закупили обладнання для невідкладної медичної допомоги, а також для двох травматологічних пунктів. На реконструкцію приймального та спеціалізованих відділень виділили 91 млн грн, на 60 млн грн закупили нове обладнання.

Київська міська профспілка працівників охорони здоров’я завжди шанувала працю медичної сестри, як дуже відповідальну, складну і благородну. 18 січня відбулася нарада, в якій приймали участь головні та старші  медичні сестри науково-дослідних інститутів Національної академії медичних наук України та закладів, підпорядкованих Міністерству охорони здоров’я України. Відкрила нараду голова Профспілки Л.В.Канаровська, вона розповіла про заходи, які проводила Профспілка для медичних сестер, це урочисті святкування Всесвітнього дня медичної сестри 12 травня,  Всеукраїнські конференції та конгреси медичних сестер (всього 8 конгресів) разом з Науково-практичним медичним центром дитячої кардіології та кардіохірургії (директор проф.. Ємець І.М.), конкурси професійної майстерності серед медичних сестер. Кращі медичні сестри м. Києва  за організаційною та фінансовою підтримкою направлялися до участі у Всеукраїнському конкурсі «Ескулап-професіонал», який проводиться щорічно Асоціацією медичних сестер України та Міністерством охорони здоров’я. Всього до участі було направлено 8 медичних сестер (всі вони входили в 12 – кращих з 23 учасниць). Лариса Вячеславівна розповіла про дії Профспілки в умовах реформування галузі, про звернення до владних структур щодо збереження кадрового потенціалу, визначення системи фінансування, підвищення рівня заробітної плати та інші. Питання об’єднання наших спільних дій в умовах обмежених ресурсів фінансування, кадрів дуже важливе. Слід дуже ретельно підходити до роботи і зосередити свою увагу на тих напрямках роботи, які вже виправдали себе в якості успішних і дієвих, і вирішенні тих завдань розвитку сестринської допомоги, де громадські організації можуть і повинні впливати і демонструвати свою позицію». Згідно висновків Всесвітньої організації охорони здоров’я, роль медичної сестри в лікувальному процесі дуже велика. Навантаження на медичних сестер дуже велике і  в умовах реформи значно збільшується. Медичні сестри висловилися за створення органу, який об’єднає зусилля Профспілки та медичних сестер, розповіли про свою роботу, прагнення покращити умови, про необхідність обміну досвідом, вивчення сучасних підходів до сестринської справи, обговорили питання майбутнього Конгресу, основною темою якого буде «реабілітація». 

20 січня 2018 року медична спільнота України та світу відзначатиме 100 річчя з дня народження Шалімова Олександра Олексійовича! Всесвітньо відомого вченого, Заслуженого діяча науки і техніки України, доктора медичних наук, професора, академіка Національної академії наук України, Національної академії медичних наук України, головного хірурга Міністерства охорони здоров’я України протягом (1980-2005), засновника та президента Благодійного медичного фонду України Враховуючи важливість постаті та вагомий внесок видатного вченого лікаря-хірурга, громадського діяча, Героя України, Героя соціалістичної праці, дійсного члена Національної Академії Наук України та Національної Академії Медичних наук України, депутата Верховної Ради УСРС п’яти скликань, голови постійної комісії Верховної Ради УРСР з охорони здоров’я та соціального забезпечення з 1963 по 1980 роки, засновника та першого директора науково-дослідних установ з проблем хірургії, головного хірурга МОЗ України (1980-2005 рр.), голови громадської організації  Асоціації Хірургів України та фундатора сучасної української хірургічної школи Олександра Олексійовича Шалімова в розвиток медичної науки та організації охорони  здоров’я, з метою виховання у громадян патріотизму, поваги до науки та історії, враховуючи важливість події для розвитку української державності, науки та охорони здоров’я, Верховна Рада України постановила урочисто відзначити на державному рівні 100-річчя від дня народження Олександра Олексійовича Шалімова. (20.01.1918-28.02.2006) НародивсяОлександр Олексійович Шалімов 20 січня 1918 року в селянській багатодітній родині в селі Введенка Липецької області.  В сім'ї було 11 дітей і ще прийняли двох безпритульних. В 1941 році закінчив Кубанський медичний інститут, під час випускної екзаменаційної сесії почалася Велика Вітчизняна війна. Шалімов О.О. з самого початку медичної діяльності обрав своєю спеціальністю хірургію.   З 1941 по 1944 р. працював головним лікарем і хірургом районної лікарні Читинської області, у 1944 році молодого хірурга переводять у Петровськ-Забайкальський на посаду головного лікаря, завідувача хірургічним відділенням, у1946 році О.О. Шалімов почав працювати хірургом у Брянській обласній лікарні, у 1949 році О.О. Шалімов був призначений головним хірургом Орловської області і завідувачем хірургічним відділенням обласної лікарні. В 1953 р. О.О. Шалімов знову повернувся до Брянська, зайнявся науковими дослідженнями, захистив кандидатську дисертацію,  темою обрав  пластику стравоходу за власною методикою, коло його наукових інтересів не обмежувався цією проблемою. Особливий інтерес він проявляв до питань хірургії шлунку, стравоходу, легенів і підшлункової залози. З 1956 р. починається харківський період діяльності О. О. Шалімова. Спочатку він був обраний доцентом кафедри хірургії Харківського медичного інституту, а після захисту докторської дисертації «Хірургічне лікування раку головки підшлункової залози і фатерова соска»  очолив кафедру торакальної хірургії та анестезіології Українського Інституту вдосконалення лікарів. Велика заслуга О.О.Шалімова у створенні двох найвідоміших та потужних хірургічних інститутів, в 1965 р. Харківського НДІ загальної та невідкладної хірургії  та в 1972 р. Київського науково-дослідного інституту клінічної та експериментальної хірургії. Роки роботи в Харкові були періодом становлення О. О. Шалімова як вченого, коло його інтересів становили питання хірургії органів травлення, серця, магістральних судин, анестезіології та ін.,  багато уваги приділяє  він хірургії легень, серця і кровоносних судин, з його участю сконструйовані оригінальний апарат штучного кровообігу, плоскі дилятатори для мітральної комісуротомії, ряд пристроїв та інструментів. Він запропонував і впровадив у практику методику заміни облітерованної артерії одноіменною веною (in situ), також опубліковано безліч монографій, в яких відображено великий клінічний досвід автора. C 1970 року О.О. Шалімов працює в Києві спочатку завідувачем кафедрою торакоабдомінальної хірургії, потім керував відділенням хірургії Київського НДІ гематології та переливання крові, деякий час виконував обов'язки директора цього інституту. В 1972 році на базі 6-ої Київської клінічної лікарні лікарні «Медмістечко» було створено Київський науково-дослідний інституті клінічної та експериментальної хірургії, його керівником від моменту заснування став видатний хірург Олександр Олексійович Шалімов, в 1976 році був збудований клінічний корпус інституту. Академік, Герой України, «Людина планети» О.О.Шалімов – автор 826 наукових публікацій, зокрема 30 монографій і посібників, 112 винаходів; науковий консультант та керівник 53 докторських та 86 кандидатських дисертацій, головний редактор журналу «Клінічна хірургія». Шалімов став першим лікарем, котрий провів вдалу пересадку підшлункової залози хворому на діабет, розробив і впровадив нові методи операцій за онкологічних захворювань, органів травлення, судин, серця. Шалімов запровадив нові методи операцій при захворюваннях органів травлення, серця, онкологічних захворюваннях тощо. Під керівництвом Шалімова проведено першу в Україні операцію пересадки серця З ім'ям О.О. Шалімова пов'язаний розвиток в Україні мікрохірургії. У 1979 р. на базі відділення хірургії судин було створено одне з перших в СРСР відділення мікросудинної хірургії,  під  керівництвом О.О. Шалімова в інституті вперше на Україні знайшла застосування і почала успішно розвиватися ендоваскулярна хірургія, він по праву вважається одним з основоположників рекоструктівно-відновлювальної ангіохірургії в Україні. Про що ж найчастіше думає хірург в операційній, коли схиляється над столом із скальпелем в руках і, начебто тримає у долонях життя людини?  «Про таємницю життя, яку ми не повинні загубити у вирі подій життя, що дається нам батьками і Богом, - його треба вміти зберегти і захистити від хвороб і випадковостей. Я думаю про те, що багато чого, хоч не все, можна виправити в здоров’ї людини» . Ім’я Олександра Олексійовича Шалімова назавжди залишиться в нашій пам’яті, його учні продовжують традиції видатної хірургічної школи України, відомої у всьому світі.  Кореспондент газети «Дзеркало тижня» в 2002 році під час святкування 30-річчя Інституту спитав Шалімова: « Олександр Олексійович, ви пройшли довгий життєвий шлях, багато чого добилися. Ваш досвід представляє великий інтерес для усіх людей, але особливо - для молодих лікарів. Скоро медичний університет випустить новий загін молодих фахівців. Що б ви хотіли їм - своїй зміні - побажати?», - і видатний хірург відповів: «Вчитися, вчитися усе життя. Не пасувати перед труднощами. Життя далеко не просте. Бувають невдачі, бувають поразки, буває несправедливість. Але як би важко не було, потрібно брати себе в руки, вставати, якщо впав, і йти далі. Не можна зупинятися на досягнутому. Потрібно увесь час працювати. І, нарешті, лікар зобов'язаний бути гуманістом - це закон нашої професії».  За свою натхненну та самовіддану працю на ниві збереження здоров’я людей нагороджений: Званням Героя України (2005) Золотою Зіркою Героя Соціалістичної праці (1982) Двома орденами Леніна (1966 та 1982) орденом Жовтневої революції (1976) Двома орденами Трудового Червоного Прапора (1961 та 1971) Орденами «За заслуги» ІІІ ступеня (1993), ІІ ступеня (1998), І ступеня (1999) Наукова та практична діяльність відзначена: Державною премією СРСР (1985) Державною премією України (1977) Дійсний член Нью-Йоркської академії наук (1992) Обраний Міжнародною палатою Американського Біографічного інституту «ЛЮДИНОЮ РОКУ» (1997) Нагороджений почесним дипломом Біографічного Центру Кембріджського університету за досягнення в медицині ХХ сторіччя Почесний громадянин міст Києва та Харкова Заслужений лікар (1956)

17 січня 2018 медична громадськість буде відзначати роковину з дня смерті Ю.І. Кундієва - видатного вченого та організатора науки  в галузі профілактичної медицини, академіка Національної академії наук  і Національної академії медичних наук України, Заслуженого діяча науки і техніки, двічі лауреата Державної премії України в галузі науки і техніки, Першого Віце-Президента Національної академії медичних наук України, Радника Президії Національної академії наук. Академік Юрій Ілліч  Кундієв створив сучасний науково-дослідний інститут світового рівня, що отримав визнання світової медичної спільноти, як Центр, що співпрацює з Всесвітньою організацією охорони здоров’я  та має розвинуті міжнародні зв’язки з науковими центрами Європи та США, має потужний науковий потенціал і сучасну матеріально-технічну базу.  Як лідер Української школи гігієністів Юрій Ілліч був одним з ініціаторів міжнародного співробітництва України в галузі медицини з ООН (програма ООН з оточуючого середовища), Всесвітньою організацією охорони здоров’я, Міжнародною організацією праці.    Учений опублікував понад 500 наукових праць, понад 35 монографій, посібників і підручників. Разом закадеміком Л.І. Медведем був виданий посібник "Гігієна праці в сільськогосподарському виробництві", який відзначено премією імені Ф. Ерісмана. За створення підручника "Загальна гігієна" і цикл робіт "Важкі метали як небезпечні для людини забруднювачі навколишнього середовища України" Ю.І.Кундієву присуджено Державні премії в галузі науки і техніки України. Юрій Ілліч особисто підготував 16 докторів і 38 кандидатів наук.  Пам’ять про академіка Кундієва, його наукова спадщина назавжди залишаться в наших серцях, в історії гігієни і медицини праці, учні Юрія Ілліча завжди будуть надихатись прикладом свого Вчителя і продовжувати втілювати його наукові ідеї в життя.

10 січня відбулося перше в новому році засідання Президії. На порядку денному стояло важливе питання: 28 грудня 2017 року Президент підписав Закон України «Про державні фінансові гарантії надання медичних послуг та лікарських засобів», проголосований Верховною Радою 19 жовтня.  В умовах реформування первинної медико-санітарної допомоги Профспілка повинна чітко визначити свої дії, направлені перш за все на захист трудових прав медичних працівників, адже багато невизначеності в Законі,  новій методиці розрахунку вартості медичних послуг, новому порядку формування бригад швидкої медичної допомоги то що. За висновком ООН витрати на охорону здоров’я в Україні є найнижчими серед європейських країн, зарплата медичного персоналу також значно нижче ніж у їх європейських колег. Більшість лікарів працюють з великим навантаженням. Профспілка направила звернення на адресу Прем’єр-міністра України  про встановлення розміру посадового окладу (тарифної ставки) працівника 1-го тарифного розряду на рівні мінімальної заробітної плати, на що отримала відповідь від Міністерства соціальної політики України (за  дорученням Секретаріату КМУ): «Підтримуємо позицію щодо необхідності забезпечення гідної оплати праці населення, зокрема, підвищення заробітної плати працівників закладів охорони здоров’я». Але повідомляють, що із 01.01.2017 відповідно до  примітки до додатка 1 до постанови КМУ  від 01.01.2002 № 1298 «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки…», посадові оклади розраховуються виходячи з 1-го тарифного розряду, визначеного у розмірі прожиткового мінімуму, з 01.01.2018 розмір посадового окладу працівника 1-го тарифного розряду ЄТЧС становить 1762 гривні. Щодо диференціації в оплаті праці: «Рішенням Уряду (постанова КМУ від 28.12.2016 № 1037) доручено керівникам установ, закладів та організацій бюджетної сфери забезпечити диференціацію заробітної плати працівників… за рахунок встановлення (перегляду), зокрема, надбавок за високі досягнення у праці, за виконання особливо важливої роботи, за складність, напруженість у роботі та диференціації преміювання працівників». Також члени Президії ознайомилися з відповіддю МОЗ України щодо фінансування первинної медичної допомоги у 2018 році, з роз’ясненням   що мають зробити комунальні заклади охорони здоров’я у першому півріччі 2018 року в зв’язку зі стартом реформи», з новим Порядком утворення спостережних рад закладів охорони здоров’я, затвердженим Постановою КМУ від 27.12.2017 № 1077 та «Типовим положенням про спостережну раду закладу охорони здоров’я». Члени Президії вирішили провести круглі столи, конференції, семінари для вивчення нормативних документів та визначення стратегії і плану дій на шляху запровадження реформи. На засіданні Президії розглянуті інші питання: «Про бюджет галузі охорони здоров’я  міста Києва на 2018 рік», «Про проведення спільних нарад з Управліннями охорони здоров’я Районних державних адміністрацій», «Про роботу з медичними сестрами», підведення підсумків роботи Профспілки за 2017 рік.

10 січня відбулося перше в новому році засідання Президії. На порядку денному стояло важливе питання: 28 грудня 2017 року Президент підписав Закон України «Про державні фінансові гарантії надання медичних послуг та лікарських засобів», проголосований Верховною Радою 19 жовтня.  В умовах реформування первинної медико-санітарної допомоги Профспілка повинна чітко визначити свої дії, направлені перш за все на захист трудових прав медичних працівників, адже багато невизначеності в Законі,  новій методиці розрахунку вартості медичних послуг, новому порядку формування бригад швидкої медичної допомоги то що. За висновком ООН витрати на охорону здоров’я в Україні є найнижчими серед європейських країн, зарплата медичного персоналу також значно нижче ніж у їх європейських колег. Більшість лікарів працюють з великим навантаженням. Профспілка направила звернення на адресу Прем’єр-міністра України  про встановлення розміру посадового окладу (тарифної ставки) працівника 1-го тарифного розряду на рівні мінімальної заробітної плати, на що отримала відповідь від Міністерства соціальної політики України (за  дорученням Секретаріату КМУ): «Підтримуємо позицію щодо необхідності забезпечення гідної оплати праці населення, зокрема, підвищення заробітної плати працівників закладів охорони здоров’я». Але повідомляють, що із 01.01.2017 відповідно до  примітки до додатка 1 до постанови КМУ  від 01.01.2002 № 1298 «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки…», посадові оклади розраховуються виходячи з 1-го тарифного розряду, визначеного у розмірі прожиткового мінімуму, з 01.01.2018 розмір посадового окладу працівника 1-го тарифного розряду ЄТЧС становить 1762 гривні. Щодо диференціації в оплаті праці: «Рішенням Уряду (постанова КМУ від 28.12.2016 № 1037) доручено керівникам установ, закладів та організацій бюджетної сфери забезпечити диференціацію заробітної плати працівників… за рахунок встановлення (перегляду), зокрема, надбавок за високі досягнення у праці, за виконання особливо важливої роботи, за складність, напруженість у роботі та диференціації преміювання працівників». Також члени Президії ознайомилися з відповіддю МОЗ України щодо фінансування первинної медичної допомоги у 2018 році, з роз’ясненням   що мають зробити комунальні заклади охорони здоров’я у першому півріччі 2018 року в зв’язку зі стартом реформи», з новим Порядком утворення спостережних рад закладів охорони здоров’я, затвердженим Постановою КМУ від 27.12.2017 № 1077 та «Типовим положенням про спостережну раду закладу охорони здоров’я». Члени Президії вирішили провести круглі столи, конференції, семінари для вивчення нормативних документів та визначення стратегії і плану дій на шляху запровадження реформи. На засіданні Президії розглянуті інші питання: «Про бюджет галузі охорони здоров’я  міста Києва на 2018 рік», «Про проведення спільних нарад з Управліннями охорони здоров’я Районних державних адміністрацій», «Про роботу з медичними сестрами», підведення підсумків роботи Профспілки за 2017 рік.

Его имя – родному институту В череде повседневных дней все мы не раз осознаем, и при этом не перестаем поражаться, сколь стремглав проносится время. Как в калейдоскопе мелькают дни напряженных будней с непредсказуемыми перипетиями житейских и профессиональных дел, радостями и огорчениями, неизбежными, увы безвозвратными потерями. 17 января минувшего 2017 года ушел из жизни один из ведущих украинских ученых, истинный приверженец профилактической медицины, наш друг и коллега Юрий Ильич Кундиев. Вот уже год как нет его среди нас, а кажется, что только вчера ты общался с ним, обсуждал насущные проблемы, решал общие неотложные дела, обменивался теплыми дружескими словами. К несчастью, все это уже позади и никак нельзя с произошедшим смириться, постичь, что дорогого человека больше мы уже не увидим…  Накануне скорбного дня годичной памяти, просматриваю свои дневниковые записи, сделанные в январе прошлого года. Вспоминаю те тяжкие навсегда запомнившиеся дни. Поделюсь ими с читателем этих горьких заметок как память об ушедшем друге. Первые дни выхода на работу после встречи нового года 3го января в институте царила тревожная атмосфера. Из уст в уста передавались сведения о тяжелом состоянии Юрия Ильича, где в клинике периодически собирают консилиум. Звонили мне коллеги, из тех, кто в его лечении принимали непосредственное участие - Анатолий Руденко, Василий Лазоришинец, Александр Пархоменко. Говорили о том, что намечалась тенденция к улучшению, а вот ныне снова состояние ухудшилось. В институте на нашем оперативном совещании Владимир Чернюк подробно доложил о состоявшемся в декабре общем собрании Академии медицинских наук и о прошедшем заседании Национального Совета по теоретической и профилактической медицине, преобразованного в отделение. Примечательно, что на общем собрании Академии, которое состоялось 7 декабря, Юрий Ильич принимал участие, выступал, вносил предложения, полемизировал. Внешне выглядел обычно. Я подумал тогда, как это хорошо, что беды его со здоровьем позади. Увы, горько ошибся…  Кстати, в те же декабрьские дни состоялось и заседание отделения биохимии, физиологии и молекулярной биологии. В тот же день, что и общее собрание, которое было назначено на два часа дня, утром собиралась комиссия отделения, посвященная анализу, представленных институтами  проектов фундаментальных научных исследований. И на всех этих форумах присутствовал Юрий Ильич, за что я его покритиковал, так как дни эти оказались весьма напряженными и не без отрицательных эмоций, а ему следовало бы избежать этого. Кстати, на общем собрании НАН, кроме основной повестки дня, посвященной 25-летию независимости, впервые в истории Академии обсуждался и решался вопрос об исключении одного из членов Академии (члена РАН) из состава Академии. Весьма напряженной оказалась атмосфера этого заседания… Первые дни января наступившего нового года для меня и коллег по институту и Академии были проникнуты чувством тревоги в связи с болезнью Юрия Ильича и повседневные дела, которые, продолжали выполняться, отступили на второй план. 17 января рано утром стало известно о кончине Юрия Ильича. Последующие три дня – горестные дни прощания. 20 января в институте мы проводили его в последний путь. Тяжко и больно. Пришло проститься много друзей, коллег, знакомых. В конференц-зале института выступили Владимир Чернюк, Андрей Сердюк, Антонина Нагорная и я, а в конференц-зале Академии, что на Владимирской, вице-президент НАН Украины Вячеслав Кошечко (он был назначен Президентом НАН председателем комиссии организации похорон), президент НАМН Украины Виталий Цымбалюк, академик-секретарь отделения биохимии, физиологии и молекулярной биологии Сергей Комиссаренко, председатель комиссии здравоохранения Верховного Совета Украины Ольга Богомолец, член-корреспондент НАМН Украины Александр Яворовский, академик Олег Кришталь. Мне выпало заключить этот траурный митинг. Похоронили мы Юрия Ильича на Байковом кладбище рядом с его любимой женой Светланой. 24 января в Институте наш коллектив отметил девять дней после его кончины. Кроме его сына Славы отметить эту дату пришли в институт Анатолий Руденко (член-корреспондент НАНУ), Василий Лазоришинец (директор Института имени Николая Амосова), Михаил Захараш (член-корреспондент НАМНУ), Светлана Кузнецова (член-корреспондент НАМНУ), Александр Береговой (начмед Института имени Николая Амосова). И еще к хронике печального события в январе. В еженедельнике «Зеркало недели» была опубликована статья – прощальный очерк, посвященный памяти Юрия Ильича под названием «Девять дней и вся жизнь». Как ее автор напомню из нее несколько мест. С Юрием Кундиевым у меня связано шестьдесят пять лет проникновенной дружбы, насыщенной общими повседневными делами, радостями и горестями. Невольно вспоминаю разговоры с ним об институте, общих научных проблемах, ушедших друзьях и близких, о надеждах, свершениях…  Вспоминаю сегодня недавнюю нашу беседу о скоротечности земного бытия. О пьесе ирландского писателя и драматурга, лауреата Нобелевской премии Сэмюэла Беккета. Это самая короткая в мире пьеса – длится всего тридцать пять секунд. И называется она – «Вздох». Дескать, такова человеческая жизнь: вспышка, вскрик и – молчание. Пьеса попала в Книгу рекордов Гиннесса. Юрий Ильич сказал тогда: «Как хочется против такой несправедливости восстать!» Но безуспешно. Недаром сам Беккет сетует на человеческое бессилие и нежелание самого человека принять несправедливость мироустройства. Но мы пришли тогда к выводу, что во второй половине жизни, как призывала Марина Цветаева, «важен не успех, а успеть». Вспомнили мы о том, как много успели сделать в своей второй половине жизни наши общие друзья, которым Украина обязана высоким признанием украинской медицинской науки в прошедшем столетии: Николай Амосов, Платон Костюк, Владимир Фролькис. И еще посетовали на тяжкие времена на переломе двух столетий, когда ушли из жизни Евгений Гончарук, Никита Маньковский, Александр Шалимов, Геннадий Кнышов, Алексей Мойбенко, Леонид Розенфельд, Евгений Скляренко, Екатерина Чернушенко, Георгий Дзяк – наши коллеги, в том числе по Академии медицинских наук, переживающей ныне не самые лучшие времена. Об этих нынешних временах, когда власть, увы, не жалует науку, и когда не только медицинская наука, но и повседневная практика медицины испытывают непреодолимые трудности и нужду, — говорили мы с особой болью. Юрий Кундиев неоднократно в печати и с высоких трибун выступал принципиально, резко, с чувством гражданского долга и волнения за судьбы науки, коллег – ученых, коллег – практических врачей. На эти темы он выступал и на страницах его любимой газеты «Зеркало недели», отстаивая интересы практической медицины, делился многолетним опытом предупреждения так называемых болезней цивилизации – производственных и экологически обусловленных заболеваний. В этом Юрий Ильич ссылался на великого земляка Николая Пирогова, провозгласившего, что будущее принадлежит медицине предупредительной, на замечательного единомышленника уже нашей эпохи – Николая Амосова, утверждавшего, что никто эффективной профилактикой не занимается, и наше родное Министерство здравоохранения – не министерство здоровья, а министерство болезней. Говоря о социальной значимости науки, Юрий Ильич не раз напоминал тем, кто столь неудачно ею командует, что еще мудрые предшественники поделились с нами государственной аксиомой: «Жизнь без науки – смерть». Он был главой украинской научной школы гигиенистов, разрабатывающей проблемы медицины труда и промышленной токсикологии. Кундиев известен своей активной деятельностью в области практического здравоохранения, организации санитарно-эпидемиологической службы в стране. Он являлся инициатором сотрудничества медиков Украины с международными организациями – Программой ООН по окружающей среде, Всемирной организацией здравоохранения и Международной организацией труда. Значительна его роль в становлении и деятельности Национальной академии медицинских наук Украины, где он был избран вице-президентом. Институт медицины труда НАМН Украины он возглавлял 53 года и был инициатором ряда новаций, реализация которых получила признание не только в Украине, но и за рубежом. Бережно сохраняю этот прощальный очерк вместе с нашими прошлыми совместными статьями, заметками и письмами Юрия Ильича. Последние мне особенно дороги. Приведу его слова в одном из писем, которые он адресовал мне после очередного национального конгресса по биоэтике, основателем которого в Украине он был заслужено и по праву. Сказанное в этом письме характеризует Юрия Ильича не только как интеллектуальную личность, ратовавшего за внедрение принципов биоэтики в нашу повседневную жизнь, но и как высоконравственного человека, в котором ярко сказывалось его духовное начало. Вот этот текст. Посылаю Вам новую книгу «Современные проблемы биоэтики». Это уже вторая книга, вышедшая под моей редакцией. Первая, «Антология биоэтики», была издана во Львове в 2003 году. Я уверен, что Вы согласитесь с тем, что как раз критического анализа нам сегодня здорово не достает. Как правило, мы хвалим друг друга, поем дифирамбы, называем это благожелательным отношением, а на самом деле это не что иное, как боязнь испортить отношения, нежелание сказать правду. Конечно, такой подход – серьезная помеха продвижению вперед. Помните тезис: «Критика и самокритика – движущая сила общества», а теперь говорят совсем иначе: «Реклама – двигатель прогресса». Скажу Вам откровенно, первое мне импонирует больше. В связи с этим на память пришла наша давняя совместная работа. Кажется, это был 1951 или 1952 год. Мы написали резкую критическую рецензию на научно-популярную книгу Поповского «Временные связи». Помню, нас возмутила вульгаризация павловского учения и множество путаных трактовок. Чувствовалось, что книга заказная, написанная в угоду партийным установкам. Рецензия получилась подробной, заняла, насколько помню, более 20 страниц (к сожалению, я не нашел ее в своем архиве, может быть она сохранилась у Вас?). Разделавши «под орех» слабую книгу авторитетного в то время популяризатора науки, нас переполняло чувство гордости борцов, отстаивающих научную истину. Мы послали ее для публикации в «Литературную газету». И тут наступило разочарование – рецензия не была опубликована, более того, редакция нас полностью проигнорировала – мы не получили никакого ответа. И, тем не менее, эта первая неудачная попытка не отбила у нас охоту критически разбираться и в своих работах, и в работах наших коллег. Исаак Михайлович, мы не раз с Вами возмущались частой публикацией откровенно слабых книг и статей. Я предлагаю – давайте вспомним нашу молодость и тряхнем стариной – объединим наши усилия и скажем правду, даже если она будет очень горькой, по поводу того бесконечного множества публикаций, половодья мелочей, которые часто только засоряют литературу. Я верю, что тот задор, с которым мы отнеслись к халтурной книге 57 лет назад, еще не угас. На этом, пожалуй, завершу свой очерк о любимом друге, светлую память о котором будем сохранять вместе, памятуя слова мудрого Френсиса Бэкона – «Память – это история». Проникновенные слова. Они воплотились в знаменательное событие – присвоение имени Юрия Ильича Кундиева Институту медицины труда, которому он верно служил более полувека. Будем же бережно сохранять и почитать его светлую память. А близким, друзьям, сотрудникам института напомним завет Юрия Ильича – воспринимать каждый день как маленькую жизнь.  Так как он сам поступал при жизни.  Ісаак Трахтенберг член-корреспондент НАН Украины, академик НАМН Украини