Новини

З 1 жовтня щомісячна мінімальна заробітна плата становитиме 6700 гривень, погодинна – 40,46 гривні. Такі розміри мінімальної заробітної плати передбачені статтею 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2022 рік». У зв’язку зі збільшенням розміру мінімальної заробітної плати підлягають перерахунку розміри тарифних ставок і посадових окладів для суб’єктів господарювання, умови оплати праці яких визначені, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати. Прожитковий мінімум на одну особу працездатного віку залишається в розмірі 2600 гривень і буде змінений з 1 грудня цього року (2684 гривні). Нагадуємо, що мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов’язковою на всій території України для підприємств, установ, організацій усіх форм власності й господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, за будь-якою системою оплати праці. Профспілка звертає увагу, що незважаючи на збільшення мінімальної заробітної плати з 1 жовтня 2022 року, у бюджетній сфері посадовий оклад (тарифна ставка) працівника 1 тарифного розряду ЄТС залишиться в розмірі 2893 грн (на рівні 1 грудня 2021 року). СПО об’єднань профспілок наполягало на його підвищенні з метою принаймні недопущення зростання розриву між цим показником та фактичним розміром прожиткового мінімуму для працездатних осіб, враховуючи домовленості п. 2.4. чинної Генеральної угоди (за оцінками Мінсоцполітики у цінах червня 2022 року фактичний розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб сягнув 7000 грн). Зокрема, Профспiлкова сторона зверталось до КМУ щодо прискорення прийняття рішення про затвердження Урядом розробленої Мінекономіки постанови стосовно збільшення з 1 жовтня 2022 року посадового окладу (тарифної ставки) працівника 1 тарифного розряду ЄТС до 2 982 гривень.

Сьогодні наші медики та фармацевти працюють, ризикуючи життям, особливо на територіях бойових дій, де трапляються випадки травмування та загибелі працівників на робочих місцях. Як розслідуються такі випадки, які зміни в цій процедурі передбачено під час воєнного стану і на які компенсації можна розраховувати, розповідає завідувачка відділу охорони праці Київської міської профспілки працівників охорони здоров’я Анжела МАРТИНЮК. Законодавча база Сьогодні тема розслідування нещасних випадків особливо актуальна. Якими документами регулюється ця процедура? Так, на жаль, травмованих під час виконання своїх професійних обов’язків під час війни більшає. Посудіть самі – за даними МОЗ станом на серпень 2022 року внаслідок військових дій загинули близько 20 цивільних медиків, 56 медичних працівників отримали тяжкі поранення. Від початку повномасштабного вторгнення Росії було пошкоджено 884 обʼєкти закладів охорони здоровʼя, 123 − зруйновані повністю. Всі нещасні випадки, що сталися з працівниками під час виконання трудових (посадових) обов’язків, підлягають розслідуванню згідно з Порядком розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 року №337 (далі – Порядок 337). Він визначає процедуру проведення розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, що сталися з особами, визначеними частиною першою статті 35 Закону України ʼПро загальнообов’язкове державне соціальне страхуванняʼ. Хто розслідує випадок поранення на робочому місці Як проводиться розслідування, якщо медичний чи фармацевтичний працівник отримали поранення під час професійної діяльності? Ця процедура визначається Порядком 337, вона аналогічна для всіх нещасних випадків. Комісія з проведення розслідування створюється наказом роботодавця не пізніше наступного робочого дня після отримання інформації про нещасний випадок (поранення) від безпосереднього керівника робіт, повідомлення від закладу охорони здоров’я, заяви потерпілого, членів його сім’ї чи уповноваженої ним особи. До складу комісії входять: керівник (спеціаліст) служби охорони праці або посадова особа, на яку роботодавцем покладено виконання функцій з охорони праці (голова комісії); представник робочого органу Фонду соціального страхування; представник первинної організації профспілки (у разі її відсутності — уповноважена найманими працівниками особа з питань охорони праці); інші представники підприємства (установи, організації), посадові особи органів Держпродспоживслужби, ДСНС (за потреби та за відповідним погодженням). До складу комісії з проведення розслідування не може входити безпосередній керівник потерпілого. Навіщо потрібна спеціальна комісія Що передбачає спеціальне розслідування і коли воно проводиться? Спеціальне розслідування проводиться, якщо сталися: нещасні випадки зі смертельними наслідками; групові нещасні випадки (2 і більше осіб); випадки смерті працівників під час виконання трудових (посадових) обов’язків; нещасні випадки, що спричинили тяжкі наслідки, у тому числі з можливим настанням інвалідності потерпілого; випадки зникнення працівника під час виконання трудових (посадових) обов’язків; нещасні випадки з особами, які працюють на умовах цивільно-правового договору, на інших підставах, передбачених законом, фізичними особами-підприємцями, особами, які провадять незалежну професійну діяльність; нещасні випадки, що сталися з особами, фактично допущеними до роботи без оформлення трудового договору (контракту). Спеціальну комісію утворює територіальний орган Держпраці протягом одного робочого дня після отримання від роботодавця письмового повідомлення про нещасний випадок або за інформацією, отриманою з інших джерел (органу досудового розслідування, звернень потерпілого або членів його сім’ї чи уповноваженої ними особи, первинних організацій і територіальних об’єднань профспілок). За матеріалами статті на сайті The PharmaMedia

28 вересня 2022 року відбулось засідання Президії Ради Київської міської профспілки працівників охорони здоров’я, на якому профспілка сформувала свої пропозиції та зауваження до проєкту Закону України «Про самоврядування в сфері охорони здоров’я в Україні», оприлюдненого МОЗ України для громадського обговорення. Спільно дійшли висновки, що законопроєкт містить ряд суттєвих недоліків, порушує права медиків, створює корупційні ризики, а відтак потребує ґрунтовного доопрацювання. Крім того, окремі норми суперечать чинним нормативно-правовим актам, і не відповідають європейським принципам, закладеним в Угоді про асоціацію з ЄС.  Детальніше ознайомитись з позицією профспілки щодо законодавчих ініціатив впровадження самоврядування в сфері охорони здоров’я можна нижче.

Новели Закону №2352: оптимізація трудових відносин чи урізання трудових прав та створення додаткових обов’язків? 19 липня набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-IX (далі – Закон №2352). Вказаний закон поширюється на всі підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, та на фізичних осіб, що використовують найману працю, тож поширив свою дію і на працівників закладів охорони здоров’я. Отже, заклади охорони здоров’я також повинні безумовно дотримуватись його норм. Які саме новели вніс новий документ в регулювання трудових відносин між працівниками й працедавцями? Детально розглянемо новації. Варто зазначити, що Закон №2352 вніс зміни як до Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від  15 березня 2022 року 2136-IX, що діє виключно в період воєнного стану, так і до усталених законодавчих актів: Кодексу законів про працю України, Законів України «Про відпустки», «Про оплату праці» тощо, що не мають обмежень дії в часі і поширюються на правовідносини, що ним регулюються, незалежно від періоду дії воєнного стану. В питаннях прийом на роботу і укладення трудових договорів з працівниками Закон №2352 надав більше повноважень сторонам. Зокрема, саме сторонам трудового договору надано право визначати спосіб поінформування працівника про: 1) місце роботи (інформація про роботодавця, у тому числі його місцезнаходження), трудову функцію, яку зобов’язується виконувати працівник (посада та перелік посадових обов’язків), а також про дату початку виконання роботи; 2) визначене робоче місце, забезпечення необхідними для роботи засобами; 3) права і обов’язки, умови праці; 4) правила внутрішнього трудового розпорядку або умови встановлення режиму роботи, тривалості робочого часу і відпочинку, а також про положення колективного договору (у разі його укладення); 5) проходження інструктажу з охорони праці, виробничої санітарії, гігієни праці і протипожежної охорони; 6) організацію професійного навчання працівників (якщо таке навчання передбачено); 7) тривалість щорічної відпустки, умови та розмір оплати праці; 8) процедуру та встановлені законодавством строки попередження про припинення трудового договору, яких повинні дотримуватися працівник і роботодавець. Виключенням з цього правила є обов’язок роботодавця інформувати працівника про наявність на робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров’я, право на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до законодавства і колективного договору – виключно під підпис. Варто зазначити, що як роботодавцям, так і працівникам, незважаючи на розширені можливості визначені новелами законодавства, варто виважено підходити саме до вибору способу інформування і не нехтувати письмовою формою. Адже наведені умови, як правило, є істотними для трудового договору, а відтак, у разі виникнення трудового спору між сторонами, саме письмова форма буде найрезультативнішою для його вирішення. Новелою Закону №2352 стало розширення підстав припинення трудового договору, зокрема загальні підстави визначені у нормах статті 36 КЗпП України були доповнені пунктами 8-1, 8-2, 8-3: 8-1) смерть роботодавця - фізичної особи або набрання законної сили рішенням суду про визнання такої фізичної особи безвісно відсутньою чи про оголошення її померлою; Цією нормою створено юридичні підстави для припинення дії трудового договору у зв’язку зі смертю, визнанням безвісти відсутнім або оголошення померлим роботодавця-фізичної особи . Ця норма набула своєї актуальності для працівників медичної сфери, адже наразі, згідно з Ліцензійними умовами провадження господарської діяльності з медичної практики, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 2016 р. №285, право отримати ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики має і фізична особа - підприємець, яка не має спеціальної освіти та не відповідає єдиним кваліфікаційним вимогам. Проте, у такому випадку вона зобов’язана укомплектувати штат медичними та немедичними працівниками. Тож за останні роки значно зросла кількість суб’єктів господарювання в охороні здоров’я, організованих саме фізичними особами – підприємець, працівники яких війну часто залишились в невизначеності щодо можливості припення трудових договорів. Через що, встановлено і особливий порядок звільнення у такому випадку – через центри зайнятості, до яких працівники можуть подати заяву про припинення трудового договору з цієї підстави. Працівник, якому стало відомо про обставини смерті роботодавця – фізичної особи або набрання законної сили рішенням суду про визнання такої фізичної особи безвісно відсутньою чи про оголошення її померлою, повинен звернутися до будь-якого районного, міськрайонного, міського центру зайнятості, філії регіонального центру зайнятості із заявою про припинення трудового договору, у якій необхідно  викласти відповідну інформацію та за наявності надати копії документів, що підтверджують смерть роботодавця – фізичної особи або набрання законної сили рішенням суду про визнання такої фізичної особи безвісно відсутньою чи про оголошення її померлою (наприклад, копія свідоцтва про смерть, копія рішення суду тощо). Датою припинення трудового договору в такому разі вважається день подання працівником заяви. Цього ж дня центр зайнятості повідомляє про припинення трудового договору Пенсійний фонд України та Державну податкову службу України, які вносять відповідні дані до своїх електронних реєстрів. 8-2) смерть працівника, визнання його судом безвісно відсутнім або оголошення померлим; Окремо такої підстави для припинення трудового договору у КЗпП України  досі не існувало, хоча такі ситуації досить часто мали місце і до війни, і працедавці були вимушені звертатись до загальних принципів трудового права та норм цивільного законодавства і виключати померлих з числа працівників підприємств.  Відтак, новелою законодавець фактично заповнив прогалину, яка існувала в законодавстві про працю вже довгі роки. Законом №2352 було змінено і порядок виплати грошової компенсації за невикористані дні відпусток у разі смерті працівника: така компенсація тепер виплачується членам сім'ї працівника, а у разі їх відсутності - входить до складу спадщини. 8-3) відсутність працівника на роботі та інформації про причини такої відсутності понад чотири місяці поспіль. Цю підставу для припинення трудового договору не слід ототожнювати із звільненням працівника через прогул, в порядку дисциплінарного провадження що передбачена  нормами пункту 4 статті 40 КЗпП України, і є підставою для розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця. Нова норма припинення дії трудового договору може бути застосована виключно за наявності одночасно двох обов’язкових умови: 1) фактичної відсутності працівника на робочому місці понад 4 місяці підряд; 2) відсутності інформації у роботодавця про причини такої відсутності понад 4 місяці підряд (при цьому не має значення поважність чи неповажність причин відсутності працівника). З огляду на зазначене, вбачається, що у випадку невиконання одночасно двох вищенаведених умов припинення трудового договору відповідно до такої підстави не може бути здійснене. Наприклад, якщо працівник доведе, що протягом 4 місяців поінформував роботодавця про причини своєї відсутності. При цьому, виходячи з необхідності виконання вимоги щодо відсутності працівника або інформації про нього 4 місяці підряд, не може вважатись виконанням цієї умови наявність кількох подібних періодів, які в сумі дорівнюють або перевищують 4 місяці. До речі, аналогічної позиції дотримується і Міністерство економіки України в офіційному Коментарові до Закону України від 01 серпня 2022 року №2352-ІХ  «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», розміщеному на веб-ресурсі відомства. Також відбулось і розширення додаткових підстав для звільнення працівника з ініціативи роботодавця. Законом №2352 доповнено частину першу статті 41 КЗпП України новою підставою, як «неможливості забезпечення працівника роботою, визначеною трудовим договором, у зв’язку із знищенням (відсутністю) виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва або майна роботодавця внаслідок бойових дій». Однак, розірвання трудового договору у випадку, передбаченому новою нормою, може бути проведено виключно у випадку неможливості переведення працівника за його згодою на іншу роботу. Під час звільнення працівника з цієї підстави, законодавцем було визначено спрощений порядок розірвання трудового договору з цієї підстави, який передбачатиме, що роботодавець зобов'язаний не пізніше, ніж за 10 календарних днів до запланованої дати звільнення здійснити персональне попередження працівників про наступне вивільнення, надати інформацію про це первинним профспілковим організаціям (у разі наявності), а у разі масового вивільнення працівників повідомити державну службу зайнятості про заплановане вивільнення працівників, а також протягом 5 календарних днів провести консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведення їх кількості до мінімуму або пом'якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень. Працівникам вивільненим з цієї підстави працедавець зобов’язаний виплатити вихідну допомогу у розмірі не менше середнього місячного заробітку, згідно вимог статті 44 КЗпП України. Варто зазначити, що працівник, з яким розірвано трудовий договір саме з цієї підстави, протягом одного року має право на повторне укладення трудового договору у разі, якщо роботодавець проводить прийняття на роботу працівників аналогічної кваліфікації. Новелами Закону №3252 змінено і сам порядок оформлення звільнення працівників. З дня набрання чинності коментованого закону, роботодавець у день звільнення зобов'язаний, серед іншого, надавати працівникові письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні. У такому повідомленні повинно бути зазначено окремо кожен вид виплати: основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і чинного законодавства. При цьому, у разі наявності спору щодо розміру нарахованих сум роботодавець у будь-якому разі повинен у день звільнення працівника виплатити йому суму, яка не оспорюється, а з приводу виплати інших спірних сум працівник може звернутись до суду у 3-місячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про зазначені суми. І тут варто зазначити, що така новела погіршила становище працівника, адже до запровадження вказаного закону, строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати не обмежувався будь-яким строком. Крім того, до набрання чинності Законом №2352, працедавець, в разі невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у встановлені строки, повинні був виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Наразі ж не більш як за шість місяців. Найбільш резонансною зміною Закону №2352 стало впровадження нової редакції статті 119 КЗпП України, якою скасовано гарантоване до того право мобілізованих працівників на збереження середнього заробітку на весь період увільнення від роботи, у зв’язку з призовом та/або укладення контракту про військову службу. Наразі, роботодавець зобов’язаний зберігати за такими працівниками виключно місце роботи (посаду). Варто зазначити, що Законом №2352 чи будь-яким іншим нормативним документом ніяким чином не обмежено роботодавця, зокрема, і неприбуткову організацію, якими є медичні заклади - комунальні некомерційні підприємства, прийняти рішення щодо добровільного нарахування та виплати середнього заробітку мобілізованим працівникам з відповідним оподаткуванням та відображенням в звітності. Оскільки, згідно зі статтею 9-1 КЗпП України підприємства, установи, організації в межах своїх повноважень у колективних договорах, і за власні кошти, можуть встановлювати додаткові відповідно до законодавства трудові і соціально-побутові пільги та гарантії для працівників. Однак, потрібно пам’ятати, що згідно з нормами пп. 133.4.2  статті 133 Податкового кодексу України, доходи (прибутки) неприбуткової організації повинні використовуватися виключно для фінансування видатків на утримання такої неприбуткової організації, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами Тобто доходи, отримані медичним закладом – неприбутковою організацією від будь-якої діяльності, мають використовуватися виключно на реалізацію своєї статутної діяльності без розподілу таких доходів або їх частини серед засновників (учасників), членів такої організації, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування ЄСВ), членів органів управління та інших пов'язаних із ними осіб. Тож, якщо виплата середнього заробітку мобілізованим працівникам передбачена статутом закладу охорони здоров’я - комунального некомерційного підприємства, наприклад як інші виплати, що входять до витрат на оплату праці, то добровільна її виплата вважатиметься витратами в межах статутної діяльності. Для приватних медичних закладів чи фізичних осіб, що здійснюють підприємницьку діяльність збереження таких виплат мобілізованим працівникам у добровільному порядку може здійснюватися за рахунок прибутку за рішенням власника. Законом №2352 відбулись зміни і в попереджені працівників  про зміну істотних умов праці під час воєнного стану. Попередня редакція Закону «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-ІХ у статті 3 передбачала, що у період дії воєнного стану норми частини третьої статті 32 КЗпП України та інших законів щодо повідомлення працівника про зміну істотних умов праці не застосовуються. Однак, Законом №2352 встановлено, що роботодавець повинен повідомляти працівників про зміну істотних умов праці, однак не пізніше, як до запровадження таких умов. Зокрема, ці положення стосуються змін щодо умов оплати праці в бік погіршення, з приводу необхідності повідомлення про які існувала невизначеність у зв'язку з тим, що попередня редакція норми, на відміну від нової, не містила посилання на ст. 103 КЗпП України, яка визначає для роботодавця обов'язок повідомлення про такі зміни за 2 місяці. Звертаємо увагу, що наведені норми про зміну істотних умов праці діють лише у період воєнного стану. Також в воєнний період зазнали змін правила про встановлення тривалості праці та надання відпусток працівникам. Так як і у попередній редакції Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-ІХ , роботодавцю надано право змінювати і режим роботи, оскільки законом збільшено граничні норми нормальної тривалості робочого тижня. У загальному ця норма не змінилась – до 60 годин на тиждень. Однак, для працівників, зайнятих на об'єктах критичної інфраструктури (в оборонній сфері, сфері забезпечення життєдіяльності населення тощо), яким відповідно до законодавства встановлюється скорочена тривалість робочого часу, тривалість робочого часу у період дії воєнного стану зменшилась – і тепер не може становити більше 40 годин на тиждень. Крім того, праву працедавця збільшувати тривалість роботи персоналу тепер і кореспондує обов’язок здійснювати оплату праці у розмірі, збільшеному пропорційно до збільшення норми праці. Проте звертаємо увагу, що збільшення граничної норми не зобов’язує всі заклади охорони здоров’я збільшувати ці норми роботи для своїх працівників, адже законом не встановленого обов’язок, а лише надано право керівнику, який повинен виходи з реальних потреб для забезпечення сталої роботи закладу. Також необхідно пам’ятати, що у медичних працівників, відповідно до норм наказу Міністерства охорони здоров’я України від 25.052006 №319 «Про затвердження норм робочого часу для працівників закладів та установ охорони здоров'я» та постанови Кабінету Міністрів України від 1 лютого 2001 №163 «Про затвердження Переліку виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого тижня», встановлена скорочена тривалість робочого часу. Отже, і гранична норма тривалості для медиків не може бути більшою за 40 годин на тиждень. У  питанні надання щорічних основних відпусток, законодавчі обмеження дещо змінились з «імперативу» на «рекомендації». Саме Закон №2352 вніс таке пом’якшення до норм статті 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-ІХ, яка наразі вже дозволяє в період дії воєнного стану надавати працівнику щорічну основну відпустку повної тривалості, хоча остаточне рішення щодо обмеження її тривалістю 24 календарні дні за поточний робочий рік все ж залишено за роботодавцем. В питаннях надання працівниками щорічних додаткових чи інших видів відпусток, законодавство не зазнало змін. Також нормотворець чітко передбачив, що коли тривалість щорічної основної відпустки працівника становить більше 24 календарних днів, надання не використаних у період дії воєнного стану днів такої відпустки переноситься на період після припинення або скасування воєнного стану. При цьому варто пам’ятати, що діючою залишилась норма, за якою  роботодавець може відмовити працівнику у наданні будь-якого виду відпусток (крім відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку) лише, якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об'єктах критичної інфраструктури. Законом №2352 внесено зміни і в частині оплати «відпускних». Встановлено, що заробітна плата працівникам за весь час відпустки виплачується до початку відпустки, якщо інше не передбачено трудовим або колективним договором. На відміну від попередньої редакції, якою  був визначений чіткий строк – не пізніше ніж за три дні до початку відпустки. Таким чином виплата відпускних за весь час відпустки у загальному  випадку повинна бути здійснена роботодавцем не пізніше моменту початку відпустки. Моментом початку відпустки доцільно вважати нуль годин нуль хвилин першого календарного дня відпустки, зазначеного у рішенні про її надання. При цьому, трудовим або колективним договором можуть бути встановлені інші умови здійснення такої виплати. Закон прямо не визначає заборони можливості визначення у колективних чи трудових договорах термінів виплати, що припадають на період після початку відпустки. Водночас, відповідно до статті 9 КЗпП України, умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством України про працю, є недійсними. Як правило, умови, в т.ч. договорів про працю, щодо відтермінування належних працівникові виплат на більш пізній момент вважаються гіршими у порівнянні з умовами виплати їх у гарантований законодавством термін або раніше. З метою уникнення конфліктів і спорів роботодавцям або сторонам соціального діалогу недоцільно при укладенні договорів вносити до них положення, що не відповідатимуть нормам статті 115 КЗпП України.   Що ж стосується відпусток без збереження заробітної плати, то попередня норма за якою, на прохання працівника, відпустка без збереження заробітної плати під час воєнного стану може надаватись йому без обмеження її строку, хоч і на весь період воєнного стану, залишилась без змін. Проте, варто зауважити, що така відпустка надається за спільної згоди сторін, як працівника, так і роботодавця. Однак, Закон №2352 встановив і нову додаткову підставу для надання відпустки без збереження заробітної плати працівникам в обов’язковому порядку, незалежно від волі роботодавця. Мова йде про частину 4 статті 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 №2136-ІХ. Нею встановлено, що у період дії воєнного стану роботодавець за заявою працівника, який виїхав за межі території України або набув статусу внутрішньо переміщеної особи, в обов'язковому порядку надає йому відпустку без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у заяві, але не більше 90 календарних днів, без зарахування часу перебування у відпустці до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 9 Закону України «Про відпустки». Законом №2352 уточнено і процедуру оформлення призупинення дії трудового договору, зокрема, встановлено що: призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором у зв'язку із збройною агресією проти України, що виключає можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов'язки, передбачені трудовим договором. Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин. При цьому, призупинення дії трудового договору здійснюється за ініціативи однієї з його сторін на строк не більше, ніж період дії воєнного стану та оформлюється наказом роботодавця, в якому зазначається інформація про дані працівників, з якими призупиняються трудові договори, причини призупинення дії трудового договору та умови її відновлення, спосіб обміну інформацією, строк призупинення. Серед іншого, роботодавець зобов'язаний повідомити працівника про необхідність стати до роботи за 10 календарних днів до відновлення дії трудового договору у разі прийняття ним рішення про скасування призупинення його дії до припинення або скасування воєнного стану. Наказ роботодавця про призупинення дії трудового договору може бути оскаржений працівником до органів Державної служби України з питань праці без обмеження строку для такого оскарження, що має захистити працівників від необґрунтованого призупинення дії трудового договору, що мало місце навіть після 24 березня 2022 року, набранням чинності Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-ІХ. За результатами розгляду скарги органи Державної служби України з питань праці можуть внести роботодавцеві припис про скасування відповідного наказу або про усунення порушення законодавства про працю іншим шляхом, що є обов'язковим до виконання протягом 14 календарних днів з дня його отримання. Такий припис може бути оскаржений роботодавцем лише у судовому порядку протягом 10 календарних днів, але, при цьому, законодавець не уточнив, з якого моменту має відраховуватися цей строк, що в майбутньому може викликати спори про одо дотримання роботодавцем строку оскарження. Необхідно відмітити, що Закон №2352 так і не вніс чіткого розуміння щодо порядку відшкодування працівникам заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам на час призупинення дії трудового договору. Також органам Державної служби України з питань праці відновлено можливість здійснювати позапланові заходи державного нагляду (контролю) за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання та фізичними особами за заявою працівника або профспілки, військових адміністрацій тощо. Водночас, для роботодавців, які виконуватимуть у повному обсязі та у встановлений строк приписи про усунення порушень, виявлених під час здійснення позапланових перевірок, штрафи, передбачені у статті 265 КЗпП України, не будуть застосовуватися.  Підсумовуючи, можна зазначити, що Закон №2352 вніс деякі позитивні зміни, дозволивши усунути певні прогалини та недоліки законодавства про працю в умовах воєнного часу, однак, він і послабив позиції працівників, а для роботодавців створив чимало нових обов’язків. Сергій КУБАНСЬКИЙ Голова Ради Київської міської профспілки працівників охорони здоров’я, експерт у сфері медичного та трудового права, адвокат

8 вересня 2022 року відбулася робоча онлайн-зустріч представників СПО об’єднань профспілок з представниками Міністерства фінансів України з обговорення пропозицій профспілкової Сторони до проєкту Державного бюджету України на 2023 рік та його основних показників. Під час зустрічі Заступник міністра фінансів України Роман Єрмоличев і Перший заступник Голови СПО об’єднань профспілок, заступник Голови ФПУ Олександр Шубін обговорили основні показники проєкту Державного бюджету України на 2023 рік, які сформовані на основі чинного законодавства з урахуванням норм міжнародних зобов’язань України та вимог сьогодення, розуміючи негативний вплив на економіку внаслідок російської масштабної агресії та обмеженість фінансових ресурсів в державі. Також профспілкова сторона повідомила та аргументована надала відповідну інформацію про свої пропозиції до проєкту Держбюджету на 2023 рік. В умовах, коли через війну велика кількість людей втратили роботу і фактично цілком є залежними від соціальної підтримки держави, значна кількість наших співгромадян вимушена була шукати порятунку за межами України, для профспілок ключовим є повернення цих громадян і надання їм можливості працювати і заробляти на своє життя. А для цього важливим є розміри мінімальної заробітної плати, прожиткового мінімуму та основних соціальних гарантій. Тож профспілки пропонували встановити з 1 січня 2023 року: - прожитковий мінімум – з урахуванням його фактичних розмірів за 2022 рік та прогнозного індексу споживчих цін, зокрема для працездатних осіб – 7645 грн; - мінімальну заробітну плату – виходячи із встановлених на 2022 рік її розмірів, збільшених щонайменше на рівень інфляції – 8580 грн; -  розмір посадового окладу працівника І т.р. ЄТС на рівні фактичного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Отримавши відповідь Мінфіну і аргументацію про непідтримку профспілкових пропозицій через обмеженість фінансових можливостей державного бюджету і необхідність безумовного спрямування бюджетних коштів на питання безпеки і оборони країни, Профспілкова сторона все ж наполягає на тому, щоб принаймні розмір мінімальної заробітної плати було проіндексовано та недопущено збільшення розривів між розмірами прожиткового мінімуму, посадового окладу (тарифної ставки) працівника І т.р. ЄТС та фактичного розміру прожиткового мінімуму. Наприкінці зустрічі було домовлено продовжити індивідуальне спілкування по окремих напрямках, наприкінці вересня провести зустріч в рамках Національної тристоронньої соціально-економічної ради, а також продовжувати спільну роботу на площадці Верховної Ради України до прийняття Держбюджету на 2023 рік. Після консультацій з профспілковою стороною, вже 13 вересня Уряд схвалив проєкт Закону України про Державний бюджет України на 2023 р. і разом із відповідними матеріалами проєкт бюджету було передано на розгляд Верховної Ради України. Зазначимо, що у ході складання кошторису держави Уряд розглядав 14 сценаріїв розвитку економіки та військової агресії і зупинився на "умовно-песимістичному". Загальна сума доходів Держбюджету прогнозується у 1 279,1 млрд грн, видатки та надання кредитів плануються в обсязі 2 573,4 млрд грн. Дефіцит бюджету складає 20% від ВВП, перекриття якого заплановано за рахунок державних запозичень в обсязі 1 686,8 млрд грн; щомісячний дефіцит бюджету — понад 3 млрд доларів. Незважаючи на складні умови воєнного стану, в проєкті бюджету збережено рівень соціальних стандартів: мінімальна заробітна плата з 1 січня 2023 року становитиме 6700 грн на місяць, прожитковий мінімум на одну особу на місяць – 2589 грн. Разом із кожним проєктом бюджету Уряд завжди ухвалює макроекономічний прогноз, який включає розмір ВВП та інфляції, середню зарплату, курс долара та інше. Цього року, за словами прем'єра, прогноз є консенсусом між Урядом, Нацбанком та міжнародними фінансовими організаціями. В рамках макропрогнозу на наступного року економіка зросте на 4,6% у реальному вираженні та на 37% у номінальному. Середня зарплата орієнтовно складе 18,5 тисяч гривень, інфляція може сягнути 30%, середньорічний курс долара буде коливатися в районі 42 гривень.  На 2023 рік Урядом закладено збільшене фінансування сектору безпеки і оборони на рівні 17,8% валового внутрішнього продукту (ВВП), що втричі більше, ніж було закладено в Держбюджеті–2022. Крім того, в рамках кошторису 2023-го року Уряд створює бюджетний Фонд ліквідації наслідків збройної агресії у розмірі не менше 19 млрд грн. Там планується акумулювати конфісковані кошти рф та росіян, а також міжнародну допомогу на швидке відновлення. Також передбачено додаткову дотацію на компенсацію витрат для місцевих бюджетів у зв’язку з війною у розмірі 24 млрд грн. Як зміняться видатки на медицину у 2023 році? Освіта та охорона здоров’я завжди були сферами, на які Уряд не наважувався відкрито зменшувати видатки. На жаль, війна цю ситуацію змінила.  1. Видатки на сферу охорони здоров’я (державний бюджет з трансфертами) на 2023 рік визначені в обсязі 175,7 млрд грн, що на 17 млрд грн менше ніж у 2022 році (192,5 млрд грн). 2. Видатки апарату МОЗ України зменшено на 5 млрд грн (-14%) до 31,4 млрд грн. 3. На програму медичних гарантій передбачено фінансування в сумі 143 млрд грн (2,74% від ВВП України), що на 14 млрд грн менше бюджетних призначень на 2022 рік (видатки ПМГ - 157,3 млрд. або 2,9% ВВП України). Інші медичні видатки скоротяться на 8,4 млрд грн. 4. Видатки НАМН України складуть 5,6 млрд грн, що більше на 300 млн грн ніж у 2022 році. На реалізацію пілотного проєкту в НАМН України передбачається 2,1 млрд грн (на рівні бюджетних призначень на 2022 р.); фонд розвитку закладів спеціалізованої медичної допомоги – 1 млрд грн. 5. На підтримку комунальних закладів в системі охорони здоров’я, які не фінансуються за ПМГ, планується збереження субвенції в обсязі 1,6 млрд грн з урахуванням запропонованих МОЗ України подальших заходів реформи фінансування системи охорони здоров’я. Основні прогнозні макропоказники економічного і соціального розвитку України та окремі припущення на 2021 – 2023 роки Назва202120222023ЗвітПостанова Уряду від 31.05.2021 № 586 (під бюджетні розрахунки)ОчікуванеМінекономіки (станом на 31.08.2022)ПрогнозМінекономіки (станом на 31.08.2022)Валовий внутрішній продукт: номінальний, млрд грн.5 459,65 368,74 680,26 399,0реальна зміна, відсотків, р/р3,43,8-33,24,6Індекс споживчих цін:   у середньому до попереднього року, відсотків, р/р109,4107,2121,2130,6грудень до грудня попереднього року, відсотків, р/р110,0106,2130,1130,0Індекс цін виробників промислової продукції:   грудень до грудня попереднього року, відсотків, р/р162,2107,8132,8135,7Середньомісячна заробітна плата працівників, брутто, номінальна, грн14 01415 25814 02518 508Рівень безробіття населення у віці 15 – 70 років за методологією МОП, відсотків до робочої сили відповідного віку9,98,527,928,2Сальдо торговельного балансу, визначене за методологією платіжного балансу,млн доларів США-2 671-8 595-18 665-14 248Експорт товарів та послуг:   млн доларів США81 50470 28657 18762 364зміна, відсотків, р/р34,36,5-29,89,1Імпорт товарів та послуг:    млн доларів США84 17578 88175 85276 612 зміна, відсотків, р/р33,49,2-9,91,0 Припущення прогнозу Обмінний курс гривні до долара США, грн за долар США     в середньому за період27,328,632,342,2 на кінець періоду27,328,7  [±1]36,650,0 Джерело: Державна служба статистики України, Національний банк України, прогноз Міністерства економіки України

З 1 жовтня 2022 року почне діяти програма «Доступна іпотека»: Уряд ухвалив 16 вересня 2022 року під час засідання Кабінету Міністрів України  дві постанови, які дозволять запустити програму за оновленими правилами. Отримати пільговий кредит під 3% на 20 років із початковим внеском 20% вартості нерухомості зможуть медичні працівники, військові, вчителі та науковці. Програму забезпечувати буде державна компанія «Укрфінжитло».  Початковий внесок та частину тіла кредиту коштом бюджетних програм зможуть також компенсувати роботодавці (розмір компенсації залежатиме від років вислуги). Медичні працівники-кандидати на участь у програмі мають бути повнолітніми громадянами України, молодшими за 70 років, бути платоспроможними та мати змогу здійснювати платежі з погашення та обслуговування кредиту. Житлова нерухомість, що перебуває в їх власності, не має перевищувати 52,5 м2 та додаткові 21 м2 на кожного члена сім’ї. Водночас нерухомість, розташовану в районі проведення воєнних дій або на території, яка перебуває в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), враховувати не будуть. Якщо йдеться про обласний центр, житло не має бути старшим за 10 років, а його вартість не повинна перевищувати оціночну. Все житло, що береться в іпотеку, обов’язково буде застраховане від ризиків випадкового знищення або випадкового пошкодження на повну оціночну вартість. Як підкреслив Глава Уряду, завдяки програмі доступної іпотеки держава прагне забезпечити сотні тисяч українців власним комфортним житлом, і одночасно ця програма має стати одним із драйверів відновлення економіки та відбудови України. Наразі послуга перебуває в процесі розробки, але згодом функція подачі заявки на іпотеку з’явиться в Дії і масову іпотеку цифровізують.

Державна наукова установа «Науково-практичний центр профілактичної та клінічної медицини» Державного управління справами (далі - ДНУ «НПЦ ПКМ» ДУС оголошує конкурс в аспірантуру з відривом та без відриву від виробництва за спеціальністю 222 «Медицина» (спеціальна підготовка за спеціалізаціями: «кардіологія», «нервові хвороби», «хірургія», «урологія», «акушерство та гінекологія», «анестезіологія та інтенсивна терапія», «соціальна медицина». Навчання можливе за державним замовленням і за кошти юридичних (фізичних) осіб. Для участі у конкурсі необхідно подати такі документи: заяву на ім’я директора; особовий листок з обліку кадрів; медичну довідку про стан здоров’я за формою № 086-о; копію паспорта, копію диплома про вищу медичну освіту і присвоєння кваліфікації  “лікар”; копію диплома магістра медицини (за наявності) із зазначенням здобутої спеціальності та кваліфікації; копію сертифіката про присвоєння кваліфікації лікаря-спеціаліста з відповідної лікарської спеціальності («кардіологія», «неврологія», «хірургія», «урологія», «акушерство і гінекологія», «анестезіологія», «організація і управління охороною здоров’я»»); копія посвідчення про присвоєння (підтвердження) лікарської кваліфікаційної категорії з відповідної лікарської спеціальності (за наявності); витяг з трудової книжки, засвідчений за основним місцем роботи; копія військово-облікового документа – для військовозобов’язаних; список опублікованих наукових праць,  винаходів і корисних моделей (за наявності) або наукову доповідь (реферат) з обраної наукової спеціальності.  Паспорт, диплом про вищу медичну освіту і присвоєння кваліфікації «лікар», диплом магістра медицини (за наявності) та сертифікат лікаря-спеціаліста з відповідної лікарської спеціальності пред’являються вступником особисто. Термін прийому документів – з 05 вересня по 05 жовтня 2022 року. Початок навчання починаэться з 01 грудня 2022 року. Вступні випробування з 24 жовтня по 07 листопада 2022 року. Вступники складають іспити з відповідної спеціальності (спеціалізації) та з іноземної мови. Документи у паперовому вигляді приймаються відповідальним секретарем приймальної комісії ДНУ «НПЦ ПКМ» ДУС за адресою: 01014,  м. Київ,  вул. Верхня, 5, учбовий центр, 1 кімн. з 10-00 до 15-00. Телефон: (044) 254-68-71; (044) 284-79-93. Правила прийому до аспірантури розміщені на веб-сайті  ДНУ «НПЦ ПКМ» ДУС за посиланням. Також ДНУ «НПЦ ПКМ» ДУС оголошено конкурс на заміщення вакантних посад наукових працівників. Інформація щодо вакантних посад та перелік документів розміщена на веб-сайті  ДНУ «НПЦ ПКМ» ДУС за посиланням. Адреса, за якою приймаються документи: 01014 м. Київ, вул. Верхня, 5.Звертатися до відділу кадрів (кімн. 813),  тел.: 044-284-71-08; 044-254-68-51, начальник відділу кадрів - Труфанова Марія Миколаївна. Термін подання документів – 30 календарних днів з дня опублікування оголошення. Інформаційна довідка про Державну наукову установу «Науково-практичний центр профілактичної та клінічної медицини» Державного управління справами ДНУ «НПЦ ПКМ» ДУС є унікальним та одним із найкращих медичних закладів України, який успішно працює вже понад 90 років і поєднує у своїй діяльності науковий, освітній напрями та медичну практику. В установі надаються усі види медичної допомоги дорослому та дитячому населенню: екстрена, первинна, амбулаторна і стаціонарна, спеціалізована та високоспеціалізована. Наукові та клінічні підрозділи установи налічують 1373 штатні одиниці, серед яких понад 362 лікарі, із них 95,7% мають вищу та першу кваліфікаційну категорію. Усі працівники установи є висококласними фахівцями 70 лікарських спеціальностей, що дає змогу комплексно вирішувати прикладні наукові завдання. Наукові відділи (внутрішньої медицини, малоінвазивної хірургії, організації медичної допомоги) використовують потужну матеріально-технічну базу ДНУ «НПЦ ПКМ» ДУС для проведення прикладних наукових досліджень за напрямками – профілактика та клінічна медицина. В наукових відділах працюють 65 наукових працівників, зокрема докторів наук – 21 (з них 2 академіки НАМН України, 2 члени-кореспонденти НАМН України, 1 член-кореспондент АПН України, 15 професорів, 35  кандидатів наук).  Сучасне високотехнологічне оснащення дає можливість здійснювати діагностику, лікування та профілактику захворювань із використанням найбільш прогресивних технологій і дотриманням міжнародних стандартів лікування, здійснювати наукові дослідження на рівні світових досягнень з клінічної медицини. Науковими співробітниками започатковано унікальні для України цикли стажування для засвоєння інноваційних технологій лапароскопічної хірургії та урології, гінекології та судинної хірургії. Функціонування в установі Навчального центру «Інститут післядипломної освіти» цілком відповідає концепції розвитку безперервної професійної освіти. У 2019 році система управління якістю  ДНУ «НПЦ ПКМ» ДУС сертифікована на відповідність стандарту ДСТУ ISO 9001:2015 стосовно медичної практики:надання первинної, спеціалізованої, високоспеціалізованої та екстреної (швидкої) медичної допомоги; здійснення освітньої й наукової діяльності.

Режим надзвичайної ситуації продовжено до 31 грудня 2022 р. для єдиної державної системи цивільного захисту на всій території України шляхом внесення змін до розпорядження КМУ «Про переведення єдиної державної системи цивільного захисту в режим надзвичайної ситуації» від 25.03.2020 р. № 338.  Постанова Кабінету Міністрів України від 19.08.2022 р. № 928. була опублікована 23 серпня в "Урядовому кур'єрі" № 182. Нею внесено зміни до:  розпорядження КМУ “Про переведення єдиної державної системи цивільного захисту у режим надзвичайної ситуації” від 25.03.2020 р. № 338; постанови КМУ “Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2” від 09.12.2020 р. № 1236. Отже, на всій території України до 31 грудня 2022 р. продовжено карантин через COVID-19 та режим надзвичайної ситуації для єдиної державної системи цивільного захисту. Також уточнено, що строк самоізоляції хворого на COVID-19, особи з підозрою на інфікування COVID-19 та особи, яка мала контакт із хворим на COVID-19, визначається на підставі галузевих стандартів у сфері охорони здоров’я. Нагадаємо, що раніше лікуючий лікар визначав на підставі галузевих стандартів у сфері охорони здоров’я строк самоізоляції хворого на COVID-19 або особи з підозрою на інфікування COVID-19. Крім того, виключено норму, за якою строк самоізоляції становив 14 днів для осіб, які мали контакт із хворим на COVID-19, крім осіб, передбачених абзацами третім - п’ятим п. 7 цієї постанови.

МОЗ України видало нову версію наказу щодо призупинення атестації медичних і фармацевтичних працівників на період воєнного стану. Власне наказом «Про особливості атестації працівників сфери охорони здоров'я та продовження терміну дії сертифікатів спеціаліста, посвідчень про кваліфікаційну категорію в період дії воєнного стану» від 04.08.2022 р. № 1415, зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 05 серпня 2022 р. за № 888/38224, МОЗ України вдруге зупиняє на період воєнного стану проведення атестації: підтвердження звання лікаря (провізора)-спеціаліста; присвоєння (підтвердження) кваліфікаційних категорій лікарям (провізорам); підтвердження звання спеціаліста та атестації на присвоєння (підтвердження) кваліфікаційних категорій професіоналам з вищою немедичною освітою, які працюють у сфері охорони здоров’я; присвоєння (підтвердження) кваліфікаційних категорій молодшим спеціалістам з медичною освітою та фармацевтам. Поновити атестацію заплановано через 60 днів після закінчення воєнного стану. Термін дії сертифікатів лікаря (провізора)-спеціаліста, сертифікатів спеціаліста, посвідчень про кваліфікаційну категорію, який спливає у період дії воєнного стану, та посвідчень лікарів про кваліфікаційну категорію, які планували пройти атестацію протягом року після закінчення п’ятирічного строку з дати попередньої атестації продовжується на 1 рік наказом керівника закладу охорони здоров’я за місцем роботи. Нагадаємо, що аналогічний наказ вже був виданий МОЗ України від 07.03.2022 №426, про що ми повідомляли ще у березні 2022 року в нашій Facebook сільноті. Наразі ж керуватись необхідно найновішою версією документу.